Версія для друку

Рецензія на "Бібліографію старої України"

Рябова В. – Ант, 2002 р., № 7-9, с. 156 – 157.

Жарких М. І. Бібліографія старої України 1240 – 1800 рр. Зошити 1-7. – К., Прайм, 1998-2001. – 240 с.; 216 с. (зошит 2-3); 236 с., 199 с. (зошит 5-6); 172 с.

Ще 1969 року відомий історик із США Любомир Винар запропонував створити загальну бібліографію історії України [1]. У 1971 р. таку 4-томну працю запланувала Академія наук України [2], а в 1990 р. Українське історичне товариство навіть створило план її друкування [3]. Всі ці плани не були виконані через величезний обсяг роботи.

Але в історії трапляються незвичайні випадки: те, що не вдалося колективу дослідників, зробила одна людина – М.І.Жарких, фізик і хімік за фахом, один із перших в Україні (ще з 1991 р.) користувачів персонального комп'ютера. З допомогою «розумної» машини безмежно відданий історичній науці М.І.Жарких систематизував безліч бібліографічних матеріалів, які охоплюють період від 1240 до 1800 рр. Ним же була розроблена спеціальна програма комп'ютерної обробки бібліографічних даних.

Любов до історії України радикально змінила його долю: кандидат хімічних наук з перспективою вдалої кар'єри перейшов з Інституту колоїдної хімії ім.А.В.Думанського НАНУ до Науково-дослідного інституту пам'яткоохоронних досліджень Міністерства культури і мистецтв України. Тут і видав Микола Іванович сім зошитів «Бібліографії старої України» загальним обсягом 68 авторських аркушів, а весь запланований обсяг з 10 зошитів становить 130-140 авторських аркушів, або близько 40 000 описів окремих праць. Це видання справді нове за всеосяжними тематикою, територіальним обширом і географією друку праць (не тільки Україна, Росія, СРСР, Польща, але навіть Швеція і Туреччина). Важливим принципом опублікованої роботи є виключно науковий підхід у відборі матеріалів незалежно від їх ідеологічної спрямованості.

У 1-му зошиті подана бібліографія «Допоміжних наук історії України» з 7 розділів: «Бібліографія», «Історіографія», «Персоналії істориків», «Джерелознавство», «Допоміжні історичні дисципліни», «Археологія», «Довідники». Кожний з названих розділів розбитий на підрозділи. Наприклад, у розділі допоміжних історичних дисциплін окремо подані матеріали з археографії, архівної справи, генеалогії, географії, геральдики, дипломатії, епіграфіки, іконографії, краєзнавства, метрології, мовознавства, нумізматики, ономастики, антропології, палеографії, паперознавства, сфрагістики, топоніміки, хронології.

Бібліографія письмових джерел і загальних праць включена до 2-го та 3-го зошитів. До загальних праць віднесено «Синтетичні праці з історії України», «Збірки праць окремих істориків», «Збірники праць», «Загальні проблеми історії України ХШ-ХVIII ст.». Матеріали з внутрішньої історії України увійшли до 4-го зошита, де окреслені такі теми: «Етнографія», «Економіка», «Суспільні верстви», «Політичний лад», «Релігійне життя», «Національні групи». Розділ «Політичний лад» включає підрозділи «Загальні питання історії української державності», «Верховна влада до Хмельниччини», «Місцева влада», «Законодавство», «Литовське право», «Українське право», «Німецьке право», «Судова практика», «Військова справа», «Мореплавання», «Об'єднання України більшовиками» й інші.

У 5-му та 6-му зошитах представлені «Бібліографія історичних діячів» і «Політична історія». В останньому розділі виділено теми «Загальні праці», «Давньоруська політична спадщина», «Події 1240-1569 рр.», «Визвольна війна 1648-1654 рр.», «Переяславська угода», «Події 1654-1708 рр.», «Події 1709-1800рр.». Бібліографічні матеріали з історичного краєзнавства (підрозділи «Описи мандрівок Україною» й «Окремі місцевості») включені до 7-го зошита.

Автор здав до друку 8-й, 9-й та 10-й зошити. У 8-у зошиті міститься бібліографія «Історія суміжних з Україною земель», включаючи не тільки матеріали з історії Білорусії, Литви, Росії, Польщі, Румунії, Молдавії, Туреччини, але й праці, що висвітлюють різні етапи історії земель України: «Великий степ», «Херсонес», «Греки у Криму. Князівство Феодоро», «Італійці на Чорному морі», «Кримське ханство» й інші. У 9-му зошиті подані бібліографічні матеріали з історії культури, архітектури, письменства, образотворчого мистецтва, музики, танців, освіти, наукових знань. Всі матеріали 10-го зошита присвячені бібліографії української белетристики.

Праця М.І.Жарких має незвичайні для таких видань особливості: автор подає не тільки місце зберігання окремих рідкісних видань з їх шифрами у бібліотеках, але й коротку характеристику автора чи основного змісту праці. Це, безумовно, допоможе широкому загалу орієнтуватись у морі видань, щоб підібрати необхідні праці. І хоча спеціалісти-історики з певної вузької за змістом теми можуть знайти у бібліографічному довіднику певні прогалини, але для початківців у вивченні нових тем, краєзнавців, редакторів, усіх, хто по-справжньому цікавиться історією, видані бібліографічні зошити можуть бути настільною книгою, своєрідною енциклопедією.

Як і у всіх бібліографіях, у рецензованій праці теж можна знайти деякі неузгодження, проте вони ні в якому разі не зменшують наукову вагомість унікального видання. Воно є рідкісним і за тиражем – всього 100-150 примірників, отож, поки що залишається, на жаль, невідомим багатьом дослідникам. Корисний путівник у світ історичної бібліографії України виданий за рахунок невеликих асигнувань Науково-дослідного інституту пам'яткоохоронних досліджень Міністерства культури і мистецтв України. Сподіваймося, його невдовзі перевидадуть більшим тиражем у кращому поліграфічному виконанні, бо це довідкове видання вкрай потрібне не тільки для головних наукових бібліотек.

1. Баран О. Любомир Винар: з нагоди 65-річчя // Український історик. – 1967. – Т. 34. – № 1-4. С. 11-32.

2. Н. С. [Ніна Селівачова]. Установча нарада упорядників бібліографії «Історія УРСР» // Український історичний журнал. – 1971. – № 7. С. 157-158.

3. Запляновані видання У. І. Т. // Український історик. – 1990. – Т. 27. – № 1. – С. 236.