Версія для друку

Рецензія на "Бібліографію старої України"

Записки наукового товариства імені Шевченка

Том ССХХХІ

Праці Комісії спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін

Львів — 1996

Редактори тому Ярослав Дашкевич, Олег Купчинський

ВІД РЕДАКТОРІВ ТОМУ

[…]

Тим часом уже самі тільки бібліографічні підсумки — правдиві, а не зведені до "краткого библиографического справочника-указателя" (як у виданні 1990 р.) — доводять, що українська історична наука має у своєму багажі значні досягнення, на підставі яких цілком можливо робити повноцінні узагальнення для більшости спеціальних дисциплін. Про це свідчить "Бібліографія старої України. 1240—1800 рр." Миколи Жарких (К., 1995), зошит перший якої присвячено допоміжним наукам історії України [Жарких М. Бібліографія старої України, 1240—1800 рр.— К., 1995.— Зош. 1.— 204 с.]. Зважаючи на унікальність згаданого видання, що існує в кільканадцяти копіях комп'ютерного банку даних, подаємо його схему: 1.1. Бібліографія (головно бібліографія бібліографій), 1.2. Історіографія (з параграфами про діяльність історичних установ, серед них і НТШ, а також про т.зв.викриття "українського буржуазного націоналізму"), 1.3. Персонали істориків, 1.4. Джерелознавство (з параграфом про окремі групи джерел), 1.5. Допоміжні історичні дисципліни (тут їх 19: археографія, архівна справа, генеалогія, географія, геральдика, дипломатика, епіграфіка, іконографія, краєзнавство, метрологія, мовознавство — переважно праці про лексику, що конче потрібні для розуміння документів ХІІІ—XVIII ст., нумізматика, ономастика та антропонімія, палеографія, паперознавство, прапорознавство, сфрагістика, топоніміка, хронологія), 1.6. Археологія, 1.7. Довідники. Всього описано 3412 праць. База бібліографічних даних для узагальнюючих праць є. Але коли будуть узагальнюючі праці на справді науковому, а не на сурогатному рівні?

[с. 11 …]