Версія для друку

Каталог діячів / предметів бібліографії старої України

А | Б | В | Г | Д | Є | Ж | З | І | К | Л | М | Н | О | П | Р | С | Т | У | Ф | Х | Ц | Ч | Ш | Ю | Я

В базі даних зареєстровано понад 4000 (чотири тисячі) діячів і предметів, які стосуються старої України. Тут представлено переліки праць тільки для найвидатніших діячів / предметів. Нагадую, що для кожного окремого ключового слова список праць відсортовано за роком публікації.

А

Апостол Д.П. / 31 запис / 16 Кб

Апостол Данило Павлович (4(14)121654 – 17(28).1.1734) – визначний український військовий і державний діяч кін. 17 – 1 пол. 18 ст., гетьман Лівобережної України (1727-34). Походив з козацько-старшинського роду Апостолів. Н. в с.Великі Сорочинці на Полтавщині. Будучи полк. миргородським (1683-1727), брав участь у походах проти турків і татар. здобував фортеці Кизи-Кермен і Очаків. Під час Північної війни 1700-21 визначився в боях під Ерестофером в Лівонії (1701) та в битві під Варшавою (1705). Прихильник незалежницької політики гетьмана І.Мазепи, один з активних учасників вироблення положень українсько-шведського союзу. 25.10.1708 разом з українськими полками приєднався до шведської армії. Проте в листопаді, проаналізувавши причини перших воєнних невдач шведських військ в Україні, перейшов на бік Петра І. 1.10.1727 на генеральній раді у м. Глухові А. було обрано гетьманом. Помер і похований у с. Сорочинцях (тепер Великі Сорочинці Миргородського р-ну Полтавської обл.).

Б

Баранович Л. / 61 запис / 32 Кб

Баранович Лазар (бл.1620 – 3(13).9.1693) – український церковний, політичний і літературний діяч 2 пол. 17 ст. Навчався в Київській братській школі, колегіумах Вільно (тепер Вільнюс, Литва) і Каліша (тепер Польща). В 1650-1657 – ректор Київської Колегії. З 1657 – чернігівський єпископ. В 1657, 1659-1661, 1670-1685 – місцеблюститель Київської митрополичої кафедри. В церковних справах проводив політику орієнтації на Московську Патріархію. В 1674 заснував друкарню і колегіум у Новгороді Сіверському (згодом – перенесені до Чернігова). Автор збірок казань – «Меч духовний» (1666), «Труби словес проповідних» (1674) та ін. Написав збірку віршів польською мовою «Лютня Аполлона» (1671).

Богун І.

Братковський Д.

В

Виговський І.

Вишенський І.

Вишневецький Д.І.

Вишневецький І.

Г

Галятовський І.

Гонта І.

Горленко І.

Григорович-Барський В.

Д

Данило Романович князь / 57 записів / 33 Кб

Данило Романович (бл. 1201 – 1264) – волинський та галицький князь, король – з 1253. Вів довготривалу боротьбу за Галицьке князівство, яке остаточно здобув у 1238. Наприкінці 1245 здійснив поїздку до столиці Золотої Орди м.Сарай, де зустрівся з Батиєм і добився підтвердження своїх прав на князювання у Галичині та Волині. Заснував Холм (бл. 1237), Львів (1256) та ін. Переніс столицю держави з зруйнованого татарами Галича до Холма, де і був похований після смерті у 1264.

Довбуш О.

Дорошенко П.

Дрогобич Ю.

Є

Ж

З

Залізняк М.

Залізо Й.

Значко-Яворський М.

І

К

Калнишевський П.

Капніст В.В. / 57 записів / 24 Кб

Капніст Василь Васильович [12(23).11.1758 (за ін. дан., 1757) – 28.10 (9.11). 1823] – визначний український письменник, громадсько-політичний діяч кін. 18 – поч. 19 ст. Н. у Обухівці на Полтавщині (тепер с. Велика Обухівка Миргородського р-ну Полтавської обл.). Займав виборні посади предводителя дворянства Миргородського повіту (1782; ще до переїзду в Петербург), Київської губернії (1785-87), генерального судді Полтавської губернії (з 1802) та полтавського предводителя дворянства (з 1820), перебуваючи на яких завжди відстоював інтереси українського населення. Почав друкуватися в 1780. Писав оди, елегії, анакреонтичні вірші. В 1783 написав «Оду про рабство» (опубл. 1806). У квітні 1791 К. разом з своїм братом Петром за дорученням українських патріотичних кіл перебував у Берліні. Вів переговори з представниками пруських урядових кіл, у т.ч. з міністром закордонних справ (канцлером) Прусії Е.-Ф.Герцбергом про можливість надання допомоги українському національно-визвольному рухові у випадку відкритого збройного виступу проти російського самодержавства. В 1798 опублікував поему «Ябеда», в якій у гострій формі критикував російську колоніальну політику на українських землях. Переклав «Слово о полку Ігоревім» на російську мову і зробив цікавий коментар, в якому підкреслено українське походження і українські особливості цього твору.

Киприан / 28 записів / 11 Кб

Киприан (біля 1330 – 16.09.1406 рр.) Митрополит київський і всієї Русі (призначений в 1375 р., визнаний на Москві в 1381 р.), письменник, редактор, перекладач. В 1395 р. за ініціативою К. з Владимира до Москви перенесена ікона Владимирської богоматері. З його впливом пов'язують зміну в Москві березневого стилю літочислення на вересневий.

Кисіль А.

Кониський Г.

Кунцевич І.

Курбський А.

Л

М

Мазепа І.С. / 492 записи / 215 Кб

Мазепа Іван Степанович [19.2(2.3).1639 – 21.9(2.10).1709) – визначний український політичний діяч, дипломат, гетьман України. Точна дата народження М. невідома (від 1629 до 1645 р.). У 1659-63 перебував на службі при дворі польського короля Яна-Казимира, виконував ряд дипломатичних доручень, зокрема був послом до гетьмана П.Тетері. Після смерті батька отримав посаду чернігівського підчашія (1665). У 1669 очолив особисту охорону гетьмана П.Дорошенка, ставши ротмістром надвірної хоругви козаків. Згодом, їдучи з дипломатичною місією до Криму та Туреччини, був захоплений у дорозі кошовим отаманом І.Сірком і переданий І.Самойловичу. У 1682 М. посів посаду генерального осавула в уряді лівобережного гетьмана. Як представник Гетьманської держави М. часто був учасником переговорів між Московією, Кримським ханством, Османською імперією та Річчю Посполитою. Після невдачі першого Кримського походу 1687 р. І.Самойловича було усунено з гетьманства і заслано в Сибір. 25.7.1687 на Коломацькій раді М. був обраний гетьманом України. У 1700 М. став другим кавалером, заснованого Петром І ордену Андрія Первозванного. У 1703 король Польщі Август ІІ Фрідерік нагородив його орденом Білого Орла, а у 1707 імператор Иосиф І надав гетьману титул князя Священної Римської імперії. Після початку наступу шведів на Москву, через територію України, гетьман 4.11.1709 відкрито перейшов на сторону Карла XII. Помер М. 21.9(2.10).1709 і був похований у Святогорському монастирі в м. Галаца (нині Румунія).

Михайло Всеволодович князь

Могила П.

Н

Немирич Ю.

О

Оріховський С.

Орлик П.

Острозький К.І.

Острозький К.К.

П

Палій С.

Полуботок П.Л.

Потій І.

Прокопович Ф.

Р

Рутський Й.

С

Сагайдачний П. / 73 записи / 58 Кб

Сагайдачний Петро [Конашевич-Сагайдачний Петро; можливо, 1570 – п. 10(20).4.1622] – гетьман українського реєстрового козацтва, видатний полководець, відомий політичний та культурно-просвітницький діяч першої чв. 17 ст. Походив з української православної шляхти з околиць міста Самбора на Підкарпатті (ймовірно, з с. Кульчиці, тепер Самбірського р-ну Львівської обл.). С. належав до поміркованої частини козацької старшини, яка, реально оцінюючи тогочасні військові можливості Війська Запорозького, намагалася відстояти національні інтереси українського народу шляхом переговорів і компромісів з польським урядом. У 1617 і 1619 укладав з польським урядом угоди, умови яких викликали незадоволення серед частини козацтва і призвели до короткострокового обрання в 1620 гетьманом Я.Бородавки. У вересні 1621 С. очолював 40-тисячну українську армію, яка, приєднавшись до польських військ, відіграла вирішальну роль у розгромі турків у битві під Хотином і тим самим зупинила експансію Османської імперії у Європу. У квітні 1622 С., поранений під час Хотинської битви отруйною стрілою, помер. Перед смертю С. майже всі свої кошти пожертвував на відновлення Богоявленського монастиря та утримання Київської, Львівської та Луцької братських шкіл. Похований у Києво-Братському монастирі.

Сірко І.

Сковорода Г. / 398 записів / 118 Кб

Сковорода Григорій Савич [22.11 (3.12).1722 – 29.10 (9.11).1794] – видатний український просвітитель, філософ, поет, композитор. Народився у с. Чорнухах на Полтавщині в сім'ї козака. Після закінчення полкової школи в 1734 вступив до Києво-Могилянської академії, де навчався до 1753 (з перервами). У 1741—44 служив у придворній хоровій капелі імператриці Єлизавети Петрівни у Петербурзі. У 1745 повернувся до Києва в чині «придворного уставника», поновив навчання у філософському класі. У 1745—50 перебував за кордоном. Відвідав Угорщину, Австрію, Словаччину, можливо, Польщу, Німеччину, Італію. У 1751 – викладач поетики у Переяславському колегіумі. У 1754 і 1755-59 працював домашнім учителем у поміщика С.Томари в с. Ковраях на Переяславщині. Тут розпочав писати вірші українською та латинською мовами, які стали основою його поетичної збірки «Сад божественних пісень». У 1759-64 викладав поетику, риторику і грецьку мову в Харківському колегіумі, проте змушений залишити викладання через непорозуміння з начальством. Останні 25 років життя С. мандрував Україною, недовго замешкував у маєтках приятелів і писав твори та проповідував свої філософські погляди. Незадовго до смерті С. склав список своїх праць (18 оригінальних та 7 перекладів, 4 з яких досі не знайдені). Помер у с. Пан-Іванівці (тепер Сковородинівка Золочівського р-ну Харківської обл.) в домі свого приятеля А.Ковалевського.

За життя твори С. не видавалися. Перші публікації з'явилися до сторіччя з дня смерті С., а зібрання творів здійснив Д.Багалій у 1894. Твори С. писані у бароковій формі розмови дійових осіб, тому більшість із них названі діалогами. Збережені в численних списках твори С. неодноразово публікувалися як в оригіналі (а писав він тогочасною книжною українською мовою, а також латинською й грецькою), так і в перекладах. До 250-річчя від дня народження мислителя опубліковано 2 томи повного зібрання творів, а також переклад їх російською мовою. У 1994 вперше здійснено видання усіх творів С. у перекладі сучасною українською мовою. С.- автор поетичної збірки («Сад божественних песней», 1753-85); збірки байок («Басни харковскія», 1769-74), філософських трактатів і діалогів («Наркісс. Разглагол о том: узнай себе», 1769-71; «Беседа нареченная двое…», 1772; «Разговор пяти путников о истинном щастіи в жизни», 1773, «Кольцо», 1773; «Разговор, называемый алфавіт, или Букварь мира», 1774; «Икона Алківіадская», 1776; «Жена Лотова», 1780-88; «Брань архистратига Михаила со сатаною», 1783-88; «Благородный Еродій», 1787; «Убогій Жайворонок», 1787, «Діялог. Имя ему – Потоп зміин», 1788-91), а також перекладів творів Ціцерона, Плутарха, Горація, Овідія. В 1972 у Сковородинівці відкрито літературно-меморіальний музей. У 1977 у Києві встановлено пам'ятник С. (скульптор І.Кавалерідзе).

Смотрицький М.

Ставровецький К.

Т

Туптало Д.

У

Углицький Ф.

Ф

Х

Хмельницький Богдан / 575 записів / 283 Кб

Хмельницький Богдан (6л.1595 – 27.7.1657) — визначний український політичний і державний діяч, полководець, гетьман України (1648 – 1657). Засновник Української гетьманської держави. X. похований 23.8.1657 в Іллінській церкві в Сувотові.

Хмельницький Тимофій / 15 записів / 8 295 байт

Хмельницький Тимофій (1632 – 5(15).9.1653] – український військовий і політичний діяч під час національно-визвольної війни українського народу під проводом Б.Хмельницького 1648-57. Старший син Б.Хмельницького. 2(12).9.1653 під час захисту Сучави Т. було смертельно поранено. 27.12.1653 (за ін. даними – 30.12) Т. поховали у церкві в Суботові.

Хмельницький Юрій / 18 записів / 8 786 байт

Хмельницький Юрій (6л. 1641 – 1685) – гетьман України (1657, 1659 – 1663), гетьман Правобережної України (1677 – 1681; 1685), молодший син Б.Хмельницького. Після підписання Бахчисарайського миру 1681 X. позбавлений гетьманства і восени 1681 за наказом турецького уряду вбитий у Кам'янці-Подільському. За ін. даними, X. протягом 1681 – 1685 жив у Немирові. У 1685 його знову призначили «гетьманом України». Страчений турками у Кам'янці.

Ц

Цамблак Г.

Ч

Ш

Ю

Я

Яворський С.