Web-бібліографія старої України 1240 – 1800 рр.

Версія для друку

Кримське ханство / Караїми

Число записів 62

Сторінка згенерована 09.07.2003 р.

Оновлена версія доступна на сайті «Знання про Україну»

[Адлер Б.] Adler B. Die Krim-Karäer in geschichtlicher, demographischer und volkskundlicher Beziehung. – Baessler Archiv, 1934, Bd. 17, S. 103 – 133.

"Кримські караїми в історичному, демографічному та етнографічному відношенні".

[Акронім] Т.А. О караимах, преимущественно живущих в Евпатории. – "Новороссийский календарь на 1839 г.", Од., 1838 г., с.

Сын отечества, 1839 г., т. 7, отд. 6, с.

[Анонім] О евреях-караимах. – Журнал министерства внутренних дел, 1843 г., ч. 1, № 2, с. 263 – 284.

Журнал министерства народного просвещения, 1843 г., № 7, с. 110 – 113.

[Анонім] Караимы, их обряды и учение. – Таврические губернские ведомости, 1869 г., № 8, с.

[Анонім] Антропология караимов. – Караимская жизнь, 1911 г., № 1, с. 17 – 29.

Бейм С. Свадьба у караимов 100 лет тому назад. – Караимская жизнь (М.), 1911 г., № 7, с. 72 – 81.

[Березкін Ф.] Березкин Ф. Евреи-караимы в Крыму. – Северная пчела, 1852 г., № 169.

[Біла І.Н.] Белая И.Н., Белый О.Б. К вопросу об особенностях формирования этнического самосознания крымских караимов. – "Проблемы истории Крыма", Сф., 1991 г., т. 1, с. 15 – 17.

Караїми й талмудисти жили в Криму поруч, але роздільно, мали окремі храми, не укладали змішаних шлюбів. Караїми Криму охоче підтримували зв’язки з одновірцями з інших країн. Етнічна самосвідомість їхня : вони тюркський народ, який здавна мешкав у Криму; вони не жиди; їх релігія – самобутня стародавня, заснована на чистій Біблії, не має стосунку до юдаїзму. Караїмські історичні твори 19 – 20 ст. – переважно в рукописах.

[Біла І.Н.] Белая И.Н., Белый О.Б. К вопросу о названии и самоназвании восточноевропейских караимов (крымская этнографическая группа) в 13 – н.19 вв. – Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии, 1996 г., т. 5, с. 271 – 278.

З наявних документів видно, що лише в 17 ст. починається вичленовування власне караїмів із євреїв взагалі.

[Білий О.Б.] Белый О.Б. Опыт систематизации источников по этнографии караимов Крыма. – "История и культура Херсонеса и западного Крыма в античную и средневековую эпохи", Севастополь, 1987 г., с. 32.

Евлія Челебі 17 ст.; записи російських мандрівників 1783 – 1861 рр.; наукові праці 1861 – 1917 рр.

[Білий О.Б.] Белый О.Б. Караимская община Чуфут-Кале : обзор источников и историографии. – "Проблемы истории 'пещерных городов' в Крыму", Сф., 1992 г., с.

[Білий О.Б.] Белый О.Б. Из истории караимской общины в к.18 – н.20 вв. : по материалам фонда Таврического и Одесского караимского духовного правления в ЦГАРК. – Крымский музей, 1995 г., № 1, с. 30 – 35.

Про цей фонд давно знають, але дуже мало використовують. Надруковано 4 документи 1795 – 1826 рр., в т.ч. важливе прохання караїмів до П.О.Зубова 1795 р.

Богдан Г.Т. Не караимы, а караи. – Известия Крымского республиканского краеведческого музея, 1994 г., № 6, с.

Брейтман Ю.Ю. О некоторых аспектах этнического самосознания караимов. – "Регіональне та загальне в історії", Дп., Пороги, 1995 р., с. 258 – 260.

В 1898 р. в Україні було 1404 караїми. С. 258 : "Консолідації караїмів в етнос сприяли як компактне проживання, так і релігійна відособленість […] Але до 18 ст. основу етнічної самосвідомості становили конфесійні фактори". С. 259 : караїми не мають загальнонаціональної мови (кримський діалект – сильно османізований); караїмська мова не має писемності, вживається лише в сім’ї; культова мова – іврит. В 2 п.20 ст. лише біля 7 % караїмів вважають рідною караїмську мову, решта – російськомовні.

Брейтман Ю.Ю. Вопросы этногенеза караимов в научной литературе 19 – 20 вв. – "Древние культуры и цивилизации восточной Европы", Од., 1995 г., с. 118 – 120.

Шифр НБУ : ?

А.С.Фіркович – гіпотеза про прибуття ізраїльтян до Криму в 6 ст. до н.е. (від них пішли хозари-іудеї); С.М.Шапшал – хозарське походження караїмів (численні зв’язки з тюрками). Остаточно питання не вирішене.

[Гаркаві А.Я.] Гаркави А.Я. Известие караима Абу-Иосуфа Якуба аль-Киркинассии об еврейских сектах. – Записки восточного отделения Русского археологического общества, 1894 г., т. , с. 241 – 321.

[Гаркаві А.Я.] Гаркави А.Я. Исторические очерки караимства. – Спб. : 1897 г., т. 1.

[Гордлевський В.О.] Гордлевский В.А. Лексика караимского перевода Библии. – Доклады Архитектурное наследство СССР, сер.Б, 1928 г., № 5, с. 87 – 91.

2 вид. : Гордлевский В.А. Избр.соч., 1962 г., т. 2, с. 155 – 159.

Шифр НБУ : Ж3760

[Зайончковський А.] Zajączkowski A. Literatura karaimska : szkic bibliograficzny. – Myśl karaimska, 1926, t. 1, № 3, s. 7 – 17.

"Караїмська література : бібліографічний нарис".

[Збірка_праць] Караимы. – М. : 1993 г. – Материалы к серии "Народы и культуры", т. 14, № 1.

[Казас І.І.] Казас И.И. О мерах для поддержания Чуфут-Кале. – Известия Таврической учёной архивной комиссии, 1890 г., № 10, с. 61 – 73.

Справа 1847 – 1852 рр. про надання привілеїв жителям міста, щоб утримати їх від переселення (в 1858 р. лишився лише сторож синагоги).

Капланов Р.М. К истории караимского языка. – "Малые и дисперсные этнические группы в европейской части СССР", М., 1985 г., с.

[Карський М.Б.] Карский М.Б. Права и привилегии крымских караимов. – Одесский листок, 1895 г., № 287.

[Кефелі В.І.] Кефели В.И. Караимы. – Пущино : 1992 г.

[Кефелі В.І.] Кефели В.И. Из караимской жизни : страницы семейного альбома. – М. : 1994 г. – Материалы к серии "Народы и культуры", т. 14, № 5.

[Кефелі Р.С.] Кефелли Р.С. Аталар созы : караимские пословицы и поговорки. – Спб. : 1910 г.

Кобецкайте Г. Караимы : быть и остаться. – Вильнюс, 1990 г., № 4, с. 103 – 112.

Кокизов Ю. 44 надгробных памятника с караимского кладбища в Чуфут-Кале. – Спб. : 1910 г. – 48 с.

Кокизов Ю.Д. Караимы : краткий исторический очерк. – Спб. : 1898 г. – 24 с.

Шифр НБУ : ВА621381

[Колективна_праця] Караимская народная энциклопедия. – М. : 1995 г., т. 1; 2000 г., т. 6, ч. 1 = 270 с.

Т. 6, ч. 1 : караїмський будинок.

Крамар Є. Караїми. Хто вони ? – Літопис червоної калини, 1994 р., № 1-3, с. 60 – 62.

Леви-Бобович Т.С. Очерк возникновения караимизма. – Севастополь : 1913 г. – 98 с.

Леви-Бобович Т.С. Три странички. – Севастополь : 1926 г. – 44 с.

1. Из истории караимов в Крыму.

2. Из книги "О приурочении г.Фуллы к г.Чуфут-Кале".

3. Из книги "Последние нападки на А.Фирковича".

Маркевич А.И. Чуфут-Кале и караимы. – "2-я учебная экскурсия Симферопольской мужской гимназии", Сф., 1889 г., с. 71 – 81.

[Муральт Е.] Muralt E. Merkwürdigkeiten aus der Karaitischen Literatur. – Spb. : 1858.

"Цікаві пам’ятки караїмської літератури". За рукописами імп.Публ.б-ки.

[Мусаєв К.М.] Мусаев К.М. Грамматика караимского языка. – М. : 1964 г.

[Нойбауер А.] Neubauer A. Aus der Petersburger Bibliothek : Beiträge und Dokumente zur Geschichte des Karäerthums. – Leipzig : 1866.

"З петербурзьких бібліотек : дані та документи до історії караїмства".

[Полканов О.І.] Полканов А.И. Крымские караимы/караи – коренной малочисленный тюркский народ Крыма. – Бахчисарай : 1994 г. – 90 с.

2 вид. : Париж : 1995 г. – 250 с.

Полканов Ю.А. Караимское вероисповедание : истоки, отношение к другим конфессиям в Крыму и новейшая история. – "Проблемы истории Крыма", Сф., 1991 г., т. 1, с. 94 – 96.

Караїзм – монотеїстичне віровчення, яке виникло в Палестині на початку н.е. Розквіт його – в 8 – 12 ст. Термін "караїми" трактується як "такі, що читають", "знавці" Священного писання. Кримські караїми – єдиний народ, що сповідує тільки караїзм. Представники інших народів серед вірних цього вчення – рідкісні. Кримські караїми – тюркський народ. Вони поклоняються єдиному богу – Танъри (Тенри, Тенгри). Єдина їхня священна книга – Ветхий заповіт.

Полканов Ю.А. Вероисповедание караимское. – Наука и религия, 1993 г., № 9, с.

Полканов Ю.А. Обряды и обычаи крымских караимов-тюрков : женитьба, рождение ребёнка, похороны. – Бахчисарай : 1994 г. – 52 с.

Полканов Ю.А. Пословицы и поговорки крымских караимов. – Бахчисарай : 1995 г.

Прик О.Я. Очерки грамматики караимского языка : крымский диалект. – Махачкала : Дагучпедгиз, 1976 г. – 188 с.

Шифр НБУ : ВА290331

[Радлов В.В.] Radloff W. Berichte über eine Reise zu den Karaimen der westlichen Gouvernements. – Mélanges asiatiques, 1888, v. 9, № 4, p.

"Повідомлення про подорож до караїмів західних губерній".

[Синані І.О.] Синани И.О. История возникновения и развития караимизма. – Сф. : 1888 г., т. 1; Спб. : 1890 г., т. 2.

Филоненко В.И. "Аталар созы" : караимские пословицы и поговорки. – Известия Таврического общества истории, археологии и этнографии, 1929 г., т. 3, с. 138 – 151.

144 приповідки, з російськими перекладами.

Филоненко В.И. Материалы по изучению караимской народной поэзии – пословицы и поговорки. – Известия Крымского ПДИ, 1930 г., т. 3, с. 201 – 212.

431 приповідка в російській транскрипції.

[Фіркович А.С.] Fircowitch A. Savant Karaїme, anachorète de Tchofoute-Kalé. – Journal de St.-Pétersburg, 1874, № 246, p.

[Фіркович М.Я.] Фиркович М.Я. Старинный караимский городок Чуфут-Кале. – Вильно : 1907 г.

[Фіркович С.] Firkowičius S. O karaimskim muzeum historyczno-etnograficznym na Krymie i w Polsce. – Myśl karaimska (Wilno), 1939, № 12, s. 22 – 26.

Шифр НБУ : ?

"Про караїмський історично-етнографічний музей у Криму та Польщі".

Хамрай О. Караїмські рукописи у фондах Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського. – Сходознавство, 1998 р., т. 3-4, с. 112 – 116.

Хафуз М.Э. Караимы : историко-этнографические очерки. – М. : 1993 г. – 150 с. – Материалы к серии "Народы и культуры", т. 14, № 4.

[Чацький Т.] Чацкий Исследование о евреях-караимах. – Северный архив, 1827 г., № 26, с. 97 – 111.

Чепурина П.Я., Ельяшевич Б.С. Караимские брачные договоры "шетары". – Известия Таврического общества истории, археологии и этнографии, 1927 г., т. 1, с. 181 – 195.

Збірка караїмської бібліотеки у Євпаторії налічує 35 документів 1730 – 1919 рр. Їх джерельна цінність.

Шамаш С.Я., Бараш Я.И. Караимские традиции и фольклор как источник сведений по этногенезу, истории и взаимоотношениям народов Крыма. – "Проблемы истории Крыма", Сф., 1991 г., т. 2, с. 9 – 10.

Збірники народної мудрості – меджума – колись були в кожній караїмській сім’ї. "Караїмські звичаї та фольклор базуються на загальнотюркській традиції". Ці загальнотюрк.аналогії – у фольклорі, геометричному узорі. В національних стравах, у ставленні до коня – відгуки кочового побуту.

Шапшал С. Караимы и Чуфут-Кале в Крыму. – Спб. : тип.П.И.Бабкина, 1896 г. – 36 с.

Шифр НБУ : ВИ5201 ВИ20152

Всього караїмів у світі біля 16 000 душ, з них 13 000 – в межах Росії. Їхня відмінність від євреїв. Їхнє місто – Чуфут-Кале. Звичаї.

Шапшал С.М. Караимы. – Од. : 1897 г.

Шапшал С.М. Краткий очерк тюркско-караимской литературы. – Известия караимского духовного управления (Евпатория), 1918 г.,

[Шапшал С.М.] Şapşal S. Kirim karai türkleri. – "Turk Yili", Istanbul, 1928,

Шапшал С.М. [Караїми на службі у кримських ханів]. – Myśl karaimska (Wilno), 1929,

Шифр НБУ : ?

[Шишман С.] Szyszman S. Le karaisme. – Lausanne : 1980.

"Караїзм".