Версія для друку

Софія Малильо. Надія

Українська пісня

Пісень, пісень! Красою вщерть налиті,

вони – то й берегли джерельну пам’ять роду

у рідкісні його щасливі миті

і в перманентну люту непогоду.

Усе в них є, – наперекір негодам! –

і жарт, і дотеп, і душевні щеми,

й безсмертна назавжди духовна врода,

і в честь кохання трепетні поеми.

Хвилюють до сльози мелодій переливи,

слова прості, та на віки значущі.

В них дихає життям минувшість сива,

і ми перейдем в них у дні грядущі.

Пісні натхненні! Предків трудовитих

палкі й сердечні, щирі голоси!

Дай, доле, нам о, дай не розгубити

безціннії скарби нетлінної краси!

24/XII-90.