Версія для друку

Герась Соколенко Баляда

Поділля

Коли, неначе біла шарфа,

Покриє яблуні весна,

Тоді наструнить вітер арфу

І бризне пісня голосна.

Тоді серця для нас окрилить

Любов, і там, де явори,

Замають лебедів вітрила,

Немов казкові прапори.

Небесний дах осипле жаром

Зорі палаюча рука,

І захитаються над яром

Рожеві крила вітряка.

Діди на втоптаній дорозі

Плуги у поле повезуть,

І я, забувши дальну осінь,

Тебе чекатиму внизу.

І прийдеш ти у час дозвілля

І зашумить вночі ріка;

І знов устане над Поділлям

Забута тінь Кармелюка.

Попередній розділ | Зміст | Наступний розділ