«Як згорить останнє – стану сам...»

Клим Поліщук

Як згорить останнє – стану сам,

Захвилює мозок думу дум.

Більше не всміхнуться зорі нам,

Більше не озветься смертний шум…

На шляхах шляхетних поривань,

Серед злоби, згуби і біди,

На огнях безрадісних змагань

Заіскряться вічності сліди…

Блідо-срібним рожам стане жаль,

Як між ними ляжуть черепи,

І розкаже пісні чорна даль,

Як вмирали велети й раби…

О, мої безщасні і святі,

Блідо-срібні рожі – мрійні сни.

Догоряють іскри золоті,

Замітають слід мій буруни…

1920 р. 16. II. Краснопіль на Волині.

Примітки

Подається за виданням: Поліщук К. Звуколірність. – Станіслав-Коломия: Бистриця, 1921 р., с. 29.