Ніконій

Ольговський С.Я.

Городище розташовувалось на лівому пологому березі Дністра. З півночі і півдня воно було обмежено глибокими ярами, західна частина розмита водами лиману. Площа городища, що збереглась, становить близько 3 га.

Ніконій згадується в творах давньогрецьких авторів — у періплі Псевдо-Скімна, “Географіях” Страбона і Птоломея. У XIV–XVI ст. руїни античних поселень описувались мандрівниками, які намагались пов’язати побачене зі свідченнями стародавніх авторів. Планомірне вивчення краю почав у ХХ ст. В.І. Гошкевич. Саме його розвідки дозволили локалізувати Ніконій біля с. Роксолани.

З епіграфічних пам’яток знайдено лише графіті, але це здебільшого присвяти з іменами володарів посуду. На відміну від Тіри Ніконій не карбував власну монету, розраховувались у VI–V ст. до н.е. литими істрійськими монетами. Монет інших античних центрів набагато менше. У V–IV ст. до н.е. у невеликій кількості з’являються монети Ольвії, Тіри, Аполлонії.

Розкопки Ніконія ведуться з 1957 р. Найраніші нашарування міста виявлено в західній і південно-західній частинах городища. Матеріал з цих ділянок засвідчує, що Ніконій виник, ймовірно, у другій половині VI ст. до н.е. Можна лише припускати, що це був апойкій Істрії, але економічна й політична залежність, безумовно, мала місце. У третій чверті IV ст. до н.е. Ніконій було зруйновано, що, наймовірніше, пов’язано з походом Зопіріона, але вже протягом останньої чверті століття життя в місті поновилось.

В кінці ІІІ або на початку ІІ ст. до н.е. Ніконій зруйновано знову, після чого життя на городищі відновлювалось повільно, але в перші століття нашої ери площа городища зросла у порівнянні з попередньою добою. Протягом ІІІ–IV ст. н.е. життя в місті поступово припинилось.

В північно-західній частині городища, на вузькій частині берегового мису, виявлено рів довжиною 5 м з рівними схилами, датований другою половиною V — першою половиною IV ст. до н.е. Фортечна стіна, ймовірно, знаходилась на західному боці рову, від неї збереглись рештки глинобитного фундаменту шириною 2,5 м. У другій половині IV ст. до н.е. стіна вже не виконувала захисну функцію. В кінці IV або на початку ІІІ ст. до н.е. її було розібрано, рів засипано, а в перших століттях н.е. ділянку було забудовано житловими будинками.

Для раннього Ніконія характерні два типи помешкань — наземні будинки із сирцевими стінами та глинобитним дахом і прямокутні напівземлянкові споруди, заглиблені в материк на 0,5 м, з піччю та піддувом.

Кам’яне будівництво в Ніконії почалось у V ст. до н.е. і у IV ст. вже носило регулярний характер. Житлові комплекси з кількох приміщень з підвалами будувалися вздовж вулиць. У південно-західній частині городища виявлено вулицю, вимощену галькою та битою керамікою шириною 3,5 м, яка функціонувала протягом V–IV ст. до н.е. На цю вулицю повернуто фасадом будинок площею 200 кв. м; там же відкрито будинок перших століть нашої ери (площа 120 кв. м), який загинув від пожежі у ІІІ ст. н.е. В одному з приміщень цього будинку було відкрито чотири дитячих поховання в амфорах.

В ранніх культурних нашаруваннях Ніконія виявлено тонкостінну імпортну кераміку і ліпний, переважно скіфський, посуд, а в більш пізніх — зустрічаються рештки гетських мисок і горщиків. Значну частину знахідок складають іонійські та аттичні теракотові статуетки богині на троні та сидячого поруч Сілена або Сатіра. Виявлено багато зернових ям та залізних серпів.

На схід від городища знаходився курганний могильник IV ст. до н.е. Можна виділити два типи поховань в одному кургані: прості прямокутні ями та ями з підбоєм, який закривався кількома амфорами. В могилах знайдено кістяк людини, похованої у випростаному на спині положенні. Ближче до городища, ймовірно, знаходився ґрунтовий могильник, але він лишився поза увагою дослідників. В перших століттях нашої ери для дитячих поховань використовувались амфори і горщики; такі поховання відбувались на території поселення і навіть в будинках.