Крим і Азовське море на карті Джованні да Каріньяно початку XIV століття
Тетяна Гедзь
У цій статті розглядаються маловідомі обриси Криму і Азовського моря на карті Джованні да Каріньяно початку XIV століття.
Джованні да Каріньяно (Giovanni da Carignano, 1250–1329) жив у Генуї і був священиком у церкві св. Марка, розташованої в генуезському порту, з 1291 або з 1293 року [1] і до смерті. Він є автором карти, яка у фотокопіях [2] збереглася до нашого часу, про авторство свідчить підпис на карті: Presbiter Joannes Rector Sancti Marci de porta Janue me fecit. Ця карта має типове для морської карти (портолана) охоплення: басейни Середземного, Чорного та Азовського морів, крім того, містить зображення Скандинавії як півострова, Англії та Ірландії. Карту Каріньяно не завжди відносять до портоланів, оскільки на ній приділено багато уваги сухопутним топонімам [3]. Цій карті властиве нестандартне, фактично, унікальне позначення міст кружками різного розміру. У кружку розміщується назва міста, крім того він заповнений штриховкою чи кольорами, що означають адміністративну належність.
Морська карта Джованні да Каріньяно завжди була в полі зору дослідників, але розгляд топонімів Східної Європи обмежувався помітними назвами міст [4]. Ми розглянемо зображення на карті Криму та Азовського моря, що досі не привертали особливої уваги.
Джованні да Каріньяно є автором ще однієї карти, оригінал якої не зберігся, а саме карти світу. Відомо, що священик церкви св. Марка у 1306 році зустрічався з послами з Ефіопії та представником Вірменії. У тому ж 1306 році він видав "трактат, що одночасно був картою світу". Про цю карту більше нічого не відомо, окрім того, що вона була згадана в одному каталозі карт XIX століття [5].
Оригінал карти світу Джованні да Каріньяно не зберігся, але збереглася копія. Лео Багров вважає, що карта світу з Атласу Медичі ("Atlante Mediceo"), датованого 1351 роком, є доопрацьованою копією з карти роботи Джованні да Каріньяно [6].
Карта світу з Атласу Медичі насправді має спільні графічні риси з морською картою Каріньяно. Особливістю цієї карти світу є контури Африканського континенту, позначені раніше перших подорожей європейських мореплавців навколо Африки у 1488 та 1497 роках. Лео Багров вважав, що Каріньяно є автором й інших карт з Атласу Медичі, але за дослідженням А. Ю. Гордєєва, принаймні, карту Чорного моря з Атласу Медичі було створено пізніше, близько 1400 року [7].
|
|
| Рис. 1. Морська карта Джованні да Каріньяно | Рис. 2. Карта світу з Атласу Медичі |
Перш, ніж безпосередньо перейти до зображення Криму і Азовського моря на морській карті Каріньяно, згадаємо, що одночасно з Джованні да Каріньяно в Італії жив і творив видатний картограф П'єтро Весконте.
П'єтро Весконте (Pietro Vesconte) народився у Генуї. Він вважається першим професійним картографом, який регулярно підписував і датував свої роботи. До наших днів збереглися карти-портолани П'єтро Весконте, датовані 1311, 1313, 1318, 1320, 1321 і 1325 роками. На його портоланах 1311 і 1313 років міститься лише вказівка, що він із Генуї, а на картах 1318–1321 років указано, что він генуезець, а карти було зроблено у Венеції. Згідно з дослідженням, проведеним А. Гордєєвим, морські карти П'єтро Весконте 1318–1321 років містять приблизно на 20 топонімів більше, ніж його карти 1311 і 1313 років. Це могло відбутися у зв'язку із отриманням картографом додаткової інформації із нових джерел при переході із Генуї у Венецію [8]. Отже морські карти 1311 і 1313 років П'єтро Весконте міг створити перебуваючи у Генуї.
Почнемо з порівняння зображення Криму на карті Каріньяно та ранніх картах Весконте [9]. Окремі риси Криму на картах Весконте 1311 та 1318 років дозволяють помітити схожість з картою Каріньяно. Але обрис Криму на карті Весконте 1313 року має детальні спільні риси з обрисом Криму на карті Джованні да Каріньяно (Рис. 3).
Рис. 3. Крим на карті Весконте, 1313. Крим на карті Каріньяно
Схожість стосується, зокрема, мілини, позначеної крапками, у Каркінітській затоці [10], схематичного позначення озера Сасик як затоки на південно-західному узбережжі, видовженого південного узбережжя Криму і Керченського півострова.
Двоє освічених людей, які одночасно жили та створювали карти у середньовічному місті, з великою імовірністю були між собою знайомі та обмінювалися інформацією. Неможливо сказати напевне, хто створив обрис Криму, а хто запозичив, але можна зробити висновок: спілкування і передача інформації щодо Криму відбулися біля 1311 року.
Тоні Кемпбелл проаналізував еволюцію зображення Британських островів на картах Весконте і прийшов до висновку, що зображення Великої Британії та Ірландії на картах Каріньяно відповідає зображенню на карті Весконте 1325 року [11]. Отже, спілкування обох картографів відбувалося до останніх років життя Каріньяно.
Доказом спілкування обох картографів також є схожість Азовського моря на картах, що розглядаються. Обрис берегової лінії Азовського моря практично ідентичні на карті Каріньяно та на трьох картах Весконте (1311, 1313, 1318 років). Крім того, на карті Весконте, 1313, помітна прибережна мілина уздовж східного узбережжя Азовського моря – деталь, що не зустрічається більш на жодній карті, окрім карти Каріньяно. Це означає, що Каріньяно міг мати у розпорядженні дані Весконте з карти 1313 року, або з більш пізніх його карт, що містять повний перелік топонімів узбережжя Азовського моря (цей перелік із незначними змінами буде повторюватися на морських картах упродовж наступних двох з половиною століть). Крім того, він міг бути знайомим із письмовим портоланом "Lo compasso dа navegare", створеним, приблизно у 1296 році, де на азовському узбережжі згадується 9 топонімів [12]. Але він зберіг на своїй карті особливе зображення Азовського моря, що можна пояснити лише тим, що він і був автором цього зображення (Рис. 4).
Рис. 4. Азовське море на карті Весконте, 1313. Азовське море на карті Каріньяно
Особливості зображення Азовського моря на карті Джованні да Каріньяно:
– на узбережжі позначено лише чотири топоніми: palastra і polonixi як пристані/поселення, а також saline, позначений як місто. Біля затоки (лиману у гирлі ріки Міус) міститься напис, який можна прочитати як roso;
– гирло ріки Дон позначено як tanais fluvius, позначення Tana як міста/поселення відсутнє;
– на карту нанесено пунктирну лінію, що означає мілину. Лінія проходить від copa (Темрюк) вздовж східного берега, до гирла ріки Дон.
При розгляді азовських топонімів Каріньяно варто скористатися детальною інформацією з праці А. Ю. Гордєєва "Топонимия побережья Чёрного и Азовского морей на картах-портоланах XIV–XVII веков".
Топонім palastra "прив'язується" до Білосарайської коси [13]. З топонімом polonixi виникла цікава ситуація. На портоланах він локалізується на західному березі Бердянської коси і позначає великий мис [14]. Але ж на карті Каріньяно polonixi позначає острів у Бердянській затоці. Позначення острова у Бердянській затоці було традиційним для портоланів, але з іншими назвами, найвживанішою з яких було porteti. Уперше цей острів було позначено з назвою polizo на карті Весконте 1311 року [15].
Назва saline біля сучасного міста Генічеськ уперше з'явилася на карті Весконте 1318 року [16]. На карті Каріньяно saline – єдине і дуже помітне позначення міста на азовському узбережжі. Так позначено поселення/пристань біля солоних озер, які принаймні з XIII і до XIX cтоліття були місцем добування та експорту харчової солі.
У назві polonixi можна виділити дві частини. Друга частина – nixi – походить від грецького nesus що означає острів. Форма nixi є грецьким nesus, зміненим у венеціанському діалекті італійської мови. Виходячи з такого змісту слова, логічною є його присутність на карті саме у назві острова. На карті Каріньяно є ще один острів, в назві якого помітний венеціанський "акцент" у варіанті nisie. Це острів trinisie в Чорному морі поблизу Анапи. "На картах-портоланах этот топоним указан в районе трех мысов. При этом, перед средним мысом находится остров. На современных картах это мыс Утришёнок (Малый Утриш), мыс Утриш и Анапский мыс, перед мысом Утриш находится остров" [17]. Обидва топоніми, polonixi і trinixiе, позначені як назви островів на єдиній карті – морській карті Джованні да Каріньяно.
Ще однією особливістю карти Каріньяно є відсутність позначення Tana у гирлі Дону. Назва Tana уперше з'являється у генуезському документі 1269 року [18]. У Каріньяно біля гирла Дону є напис у прямокутній рамці tanais fluvius – ріка Танаїс . Це свідчить, що зображення Азовського моря на карті Каріньяно належить до часу перед 1269 роком.
На північному узбережжі Азовського моря можна роздивитися позначення ще однієї затоки, можливо, лиману у гирлі ріки Міус. Там розташовано напис, який можна прочитати як roso. Після casale di rossi у "Lo compasso da navegare" відповідний напис відсутній на карті Весконте 1311 року і з'являється у досить нечитабельному вигляді на карті 1313 року. За А. Гордеевим топонім roso уперше з'явився на карті Весконте, 1318 [19]. Оскільки зображення Азовського моря належить до часу до 1269 року, позначення roso у Каріньяно є ранішим, ніж casale di rossi у "Lo compasso…", тобто є першою фіксацією на карті даного топоніма
На карті Каріньяно позначено мілину як пунктирну лінію, що проходить по морю від copa (сучасна Тамань) уздовж південного узбережжя Чорного моря до гирла Дону. Існування цієї мілини було зафіксовано в історичному джерелі. Вільгельм де Рубрук в описі своєї мандрівки у ставку хана Бату, яку він здійснив у 1253–1255 роках, так описав цей шлях: "… эта река (Дон – Т. Г.), прежде чем впасть в море Понта, образует на севере как бы некое море, имеющее в ширину и длину семьсот миль, но нигде не имеющее глубины свыше шести шагов, поэтому большие корабли не входят в него, а купцы из Константинополя, приставая к городу Матрике, посылают оттуда свои лодки до реки Танаида, чтобы закупить сушеной рыбы …" [20].
Сліди повідомлення Рубрука можна помітити і в зображенні Каріньяно Криму. Так, Рубрук писав про численні солоні озера на півночі області Газарія або Кесарія, тобто Криму [21]. У Каріньяно найпомітніший елемент у цій частині карти – місто із навою saline. Рубрук писав про "cорок замків" між Херсонесом, містом святого Климента, і Солдайєю. На карті Каріньяно біля Херсонеса є напис з іменем св. Климента, а переважну більшість прибережних топонімів позначено на південному узбережжі Криму.
Згадавши про спроби Джованні да Каріньяно "брати інтерв'ю" у тих, хто міг розповісти про далекі краї, важко утриматися від припущення про ексклюзивне джерело інформації про Крим і Азовське море, що могло бути ним використане.
Дослідники не раз писали про те, що карта Каріньяно є першою картою, на якій помітно відображення результатів мандрівки Марко Поло [22]. Але ж Каріньяно, окрім ознайомлення з книгою-описом подорожі, мав можливість персонального спілкування із самим мандрівником.
З жовтня 1298 по травень 1299 року Марко Поло перебував у генуезькій в'язниці, куди потрапив як полонений після битви між флотами Венеції і Генуї [23]. Саме там Рустічелло з Пізи записував розповіді Марко Поло про східні країни. Джованні да Каріньяно на той час вже був священиком церкви св. Марка і збирав інформацію для своєї карти. І репутація вченої людини, і сан священика могли спростити для Каріньяно доступ до спілкування з в'язнем.
Насправді, гіпотеза щодо спілкування Каріньяно і Марко Поло належить до тих, які неможливо ні довести, ні спростувати. Ми нічого не знаємо про умови ув'язнення Марко Поло: чи перебував він у замкненій камері, чи мав деяку свободу пересування і спілкування. Ми не знаємо напевне імена осіб, окрім Рустічелло, з якими він спілкувався. Але згадаємо: зображення Азовського моря на карті Каріньяно "архаїчне", і належить до часу перед 1269 роком. Щодо Азовського і Чорного морів Каріньяно міг отримати від Марко Поло інформацію саме того часу, коли комерційні інтереси сім'ї Поло стосувалися Криму.
Дядько Марко Поло-мандрівника, Марко Старший, мав нерухомість у Константинополі і Солдайї (Судаку), отже і проводив там комерційні операції. У 1260 році він жив у Солдайї, саме туди направилися брати Нікколо (батько Марко) і Маттео, саме із Солдайї вони розпочали у 1261 році свою першу подорож на Схід. Логічно визнати, що знання Марко Поло про топоніміку Азовського і Чорного морів та торгові маршрути "законсервувалися" у 1260–1261 роках. Марко Поло назвав Каріньяно азовські пристані, якими користувався "бізнес" родини Поло. В такому випадку не викликають подиву пристані на островах (polonixi, trinixie). Для жителів Венеції, міста на островах, такий спосіб убезпечити себе і товар був цілком природним. Щодо острова polonixi – не виключено, що такою назвою він був відомий представникам сімейства Поло. Інші мореплавці знали його під назвою porteti. Cаме тому Весконте на своїх картах зберіг обидві назви, але за островком залишилася більш вживана назва porteti.
Щодо схожих деталей Криму і Азовського моря на карті Каріньяно і у повідомленнях Вільгельма де Рубрука. Рубрук у описі своєї подорожі повідомив інформацію, що була відома усім константинопольським купцям того часу, а отже, і Марко Старшому. Тому ця інформація могла прийти до Каріньяно як і з переказів про подорож Рубрука, так і від венеціанського мандрівника.
Висновки:
– збережену до нашого часу морську карту Джованні да Каріньяно можна вважати детальним і уточненим фрагментом його карти світу 1306 року. Вона була створена у період між 1311 і 1339 роками;
– Каріньяно залишив на своїй карті зображення Азовського моря, що належить до періоду перед 1269 роком, хоча йому була доступна новіша й повна інформація щодо топоніміки Азовського моря;
– інформація для карти щодо Азовського моря, та, можливо, щодо Криму і частини Чорноморського басейну була отримана Каріньяно від венеціанця. Цим венеціанцем міг бути Марко Поло, який у 1298–1299 роках перебував в ув'язненні у Генуї.
Додаток. Чорне та Азовське моря на морській карті Джованні да Каріньяно
Література
1. 1291 рік: Ferretto A. Giovanni Mauro di Carignano Rettore di S. Marco, cartografo e scrittore (1291–1329). Atti della Societa Ligure di Storia Patria, vol. 52, 1924, s. 36; 1293 рік: "From 1293 to 1329, Giovanni da Carignano was the rector of the church of San Marco al Molo (Saint Mark in the Pier), a parish in Genoa, just a few meters away from the bustling port of Genoa, arguably the most important seaport in the Mediterranean Sea at the time." .
2. Оригінал карти зберігався у Державному архіві Флоренції (Archivio di Stato in Florence, Italy) та був знищений під час війни у 1943 році. Збереглося декілька фотокопій, якість яких залишає бажати кращого. Автору доступна копія карти у Adolf Erik von Nordenskiöld. Periplus: an essay on the early history of charts and sailing-directions; with numerous reprod. of old charts and maps. Stockholm, 1897, tavola V.
3. Лео Багров. История картографии. СПб, 2004, С. 64–65: "Это не исключительно морская карта, потому что ее автор – не моряк, а ученый". Tony Campbell. Portolan Charts from the Late Thirteenth Century to 1500 in The History of Cartography, volume I, Cartography in Prehistoric, Ancient, and Medieval Europe and the Mediterranean, ed. by J.B. Harley and David Woodward. Chicago: University of Chicago Press, 1987, pp. 371–463, P. 380.
4. Fischer Т. Sammlung mittelalterlicher Welt- und Seekarten italienischen Ursprungs und aus italienischen Bibliotheken und Archiven. Venice: F. Ongania, 1886; reprinted Amsterdam: Meridian, 1961, pp. 117–126, P. 126.
5. Campbell T. Portolan Charts…, P. 404–405: "In 1306 an Ethiopian embassy on its way back from Avignon and Rome stopped off in Genoa. There they met and were interviewed by the unnamed rector of Saint Mark's, who made both a written record of what he had heard and a mappamundi"; Ferreto P. Giovanni Mauro di Carignano…, P. 33–34; : "A second mysterious Carignano map, dated 1306, is mentioned routinely in 19th-century lists, but without indication of its location or description of its content, and thus either never existed beyond rumor, or has long been lost. Carignano's 1306 map is listed without a location in the catalog of Pietro Amat di S. Filippo (1875), Studi bibliografici e biografici sulla storia della geografia in Italia. Rome: Elzeviriana. p. 329".
6. Зберігається у Флоренції, Італія, Бібліотека Medicea Laurenziana, ном. 9, лист № 2. Репродукція карти: . Щодо авторства Каріньяно: Багров, История картографии. СПб, 2004, С. 69.
7. Гордєєв A. Идентификация анонимного портолана из т. н. "Атласа Медичи". Киев,
8. Гордєєв А. Сравнение топонимов региона Чёрного моря на портоланах Весконте Петра 1311–1321 гг. / Вісник геодезії та картографії. К. – 2013– № 5, с. 36–45.
9. 1311: Гордеев А. Картография Черного и Азовского морей: ретроспектива до 1500 года, Киев, 2006, С. 52; Весконте, 1313: ; Весконте, 1318: .
10. Campbell Т.. Portolan Charts…, P. 378: "Red dots indicated sandy shallows". Можливо, на карті зафіксовано період регресії Чорного моря, що спостерігався наприкінці XIII ст.
11. Campbell Т. Portolan Charts… , P. 406–409.
12. copa, pexeria, pexo, tario, tana, cabardi, casale de rossi, palastra, san georgi. Il compasso da navigare. Jornali della facolta di lettere e filosofia della Universita di Cagliari, vol 8, Cagliari, 1947, 135–136. Також див. Гордеев А. Топонимия побережья Чёрного и Азовского морей на картах-портоланах XIV–XVII веков, С. 167–220.
13. Гордеев А.. Топонимия побережья…, C. 204–205: "Всего 29 вариантов написания. Из них: palastra 167, palasta 20, pallastra 18, palastre 5, balestra 3… Впервые был обозначен как "palastra" в "Lo compasso da navigare" XIII в. (ок. 1296), Италия…. На картах-портоланах этот топоним обозначает большой мыс. На современных картах этот мыс идентифицируется с Белосарайской косой… Возможно, в этом месте находилась и древнегреческая фактория Палестра, название которой созвучно топониму на картах".
14. Гордеев А.. Топонимия побережья…, C. 205: "Всего 55 вариантов написания. Из них: polonixi 46, polonissi 36, polonisi 30… Впервые был обозначен как "polonixi" на карте Весконте Петра 1311 г., Италия, Генуя. Наиболее устойчивая форма "polonixi" впервые встречается на карте Весконте Петра 1311 г., Италия, Генуя… На картах-портоланах этот топоним обозначает большой мыс".
15. Гордеев А.. Топонимия побережья…, C. 205–206: "porteti 123, portetti 29, polsetta 8, p. temi 7, polseta 7, parteti 6, pollizo 6, liporteti 5, p. teti 5, polizo 4… Впервые был обозначен как "polizo" на карте Весконте Петра 1311 г., Италия, Генуя…. На картах-портоланах этот топоним обозначает подводную опасность или маленький островок, обозначенный на картах жирной точкой. На современных картах этот топоним идентифицируется с Бердянским заливом, однако, в заливе в этом районе нет никаких островов и отмелей, глубины составляют 5-7 м. На картах Весконте Петра 1311–1321 гг. в этом месте обозначено два топонима "pollizo" и "liporti", первый относится к мысу в Бердянском заливе, второй к подводной опасности или к острову, на современных картах ни мыса, ни острова в этом районе нет".
16. Гордеев А.. Топонимия побережья Чёрного и Азовского морей на картах-портоланах XIV–XVII веков, C. 209, 218.
17. Гордеев А.. Топонимия побережья…, C. 163: "Впервые был обозначен как "tresnesia" в "Lo compasso da navigare" XIII в. (ок. 1296), Италия. Наиболее устойчивая форма "trinisie" впервые встречается на карте Весконте Петра 1313 г., Италия, Генуя".
18. Карпов С. Когда и как возникла Тана? (О происхождении итальянской фактории на византийской окраине) / Византийский временник, т. 57, C. 8, 14. "Р. Чесси опубликовал текст инструкций, данных правительством Генуи послам к папе, посреднику в мирных переговорах с Венецией, от 17 октября 1269 г. Генуэзцы связывали свое согласие на договор с Венецией с запретом для венецианцев плавать в Тану и просили папу быть гарантом этого"; "Примечательно,что до 60-х гг. XIII в. название Таны как населенного пункта не встречается ни у миссионеров и путешественников, ни в официальных документах. В 1269 г. оно появляется в… генуэзской инструкции, а в 1271 г. — в нотариальном акте критского нотария П. Скардона".
19. Гордеев А.. Топонимия побережья…, C. 204–205.
20. Вильгельм де Рубрук Путешествие в восточные страны. СПб, 1911, c. 65–178; C. 66.
21. "На севере этой области (Газарії – Криму – Т. Г.) находится много больших озер, на берегах которых имеются соляные источники. Как только вода их попадает в озеро, образуется соль, твердая, как лед, с этих солончаков Батый и Сартах получают большие доходы, так как со всей Руссии ездят туда за солью" Вильгельм де Рубрук. Путешествие в восточные страны, c. 69.
22. ; Henry Davis, Portolano Laurenziano Gaddiano: 23. Марко Поло. Путешествие, 1940 (передмова), С. XI–XII.
Опубліковано 14 серпня 2015 р.