Андрій Чайковський

Андрій Якович Чайковський (15 травня 1857 – 2 червня 1935) – український письменник.

Народився Андрій у Самборі (нині районний центр Львівської області) в родині дрібного шляхтича, службовця. В 1869 – 1877 роках він навчався у Самбірській гімназії. В 1877 вступив до Львівського університету (філософський, потім – юридичиний факультети). В 1882 р. служив в австро-угорській армії, брав участь у війні в Боснії. В 1884 р. склав суддівський іспит і проходив судову практику в Самборі. В 1886 р. переїхав до Бережан, де у 1890 р. відкрив власну адвокатську практику.

В 1914 р. він повернувся до Самбора, де у 1918 – 1919 рр. був повітовим комісаром Західно-Української народної республіки. Від 1919 року він жив у Коломию, де й помер в 1935 р., похований на міському цвинтарі.

Письменницька творчість А. Чайковського розпочалась в 1888 р. Він виступав майже виключно як прозаїк. Основні твори першого періоду (1888 – 1910 рр.) присвячені життю дрібної галицької шляхти – тієї суспільної верстви, з якої він сам походив і життя якої дуже добре знав як адвокат. В другому періоді (1910 – 1935 рр.) основні твори присвячені минулому України козацької доби.

За життя А. Чайковського його твори користувались великою популярністю, але переважно в Галичині. В Україні під російським пануванням він був майже невідомий, а за московської більшовицької влади – забороненим. Наслідки цієї заборони не повністю подолані й нині: рясна творча спадщина письменника перевидається лише частково, немає повного зібрання його творів, на яке він давно заслужив.

Портрет А. Я. Чайковського, який ми наводимо, нарисував львівський художник Любомир Медвідь для книги: Чайковський А. Повісті. – Льв.: Каменяр, 1989 р.

М. Ж., 23 вересня 2018 р.