Згадка про вересень 1952 року

Володимир Голань
(переклад Світлани Шакули)

Свербіж осінньої стіни,

роздряпаної до крові собачим вином…

Дико тобі, чеському поету, не просити…

Але сподіватися на людину –

це наче не вірити в Бога,

і все-таки хочеться чуда…

Примітка перекладача

Перші дві строки цього вірша дуже символічні і свідчать про надзвичайно пригнічений стан поета у вересні 1952 року. Поету, щоб заробити на життя, часто доводиться просити про якусь роботу (як допомогу), і це прохання звучить так, наче він випрошує милостиню.