Ой коли б я знала, а що тепер буде

Запис Дніпрової Чайки

Ой коли б я знала, а що тепер буде, –

Пила б та гуляла, пішла поміж люде.

То я б заказала явора зрубати,

Явора зрубати, труну змалювати.

Явора зрубали, труну збудували,

Труну збудували ще й намалювали.

Стоїть же та труна двадцять год чотири,

Двадцять год чотири, – та й заговорила:

– Або що вкладіте, або розберіте;

Або тіло дайте, або порубайте!

[У варіанті, записаному А. Конощенком, далі замість наступних чотирьох рядків такі:

Поклала б я отця, самі сльози ллються;

Поклала б я неньку, та болить серденько.

Поклала б я брата – велика утрата.]

Поклала б матусю, так не обійдуся,

Поклала б я батька, не буде порядка.

Поклала б я брата, в брата нова хата.

В брата нова хата – велика утрата.

Поклала б я сестру, сестра молодая…

Сестра молодая, пожити радая…

Поклала б милого, так горе й без його…

Лягла б же я сама – дитина малая.

– Лягай, мила, сама, якось воно буде.

Малую дитину вигодують люде.

Я сам оженюся, друга мила буде

[Виконується на три останніх такти. У варіанті Конощенка таке продовження пісні:

А мій милий рано по садочку ходить,

По садочку ходить, мале дитя носить.

– Вставай, вставай, мила, зацвіла калина…

Розплакалась дуже малая дитина!

– Нехай воно плаче… воно й перестане,

А до його ненька вже більше не встане.

Нехай воно плаче, нехай перерветься, –

А до його ненька більш не обізветься.].

Примітки

Зап. в с. Королівка (А – Лисенко, вип. б, № 13; мел. рукопис Лисенка, арк. 46). Б – «Укр. пісні», 1909, вип. 2, с 102-103, № 74.

Подається за виданням: Народні пісні з голосу Дніпрової Чайки та в її записах. – К.: Музична Україна, 1974 р., с. 111 – 113.