Дужі й непоборні

Клим Поліщук

З тихим, незлобивим, ласкавим привітом

Нахилилось небо над червоним світом.

На Карпатах Довбуш тінею блукає,

На старій Волині Кармелюк зітхає.

Не стерпівши глуму, кривди і потали,

Скрізь по Київщині колії повстали.

З прапором могутнім йде Народна рада,

Гинуть чорні душі і злочинна зрада…

Шепчуть друг до друга злобні душі чорні:

– Де вони взялися, дужі й непоборні?!…

Зашуміли лози, загули діброви:

– Цитьте, чорні душі, не ведіте змови…

Застогнали ниви всіми борознами:

– Хто не йде за ними, той глумивсь над нами!,..

І зітхнули хвилі весняним зітханням:

– Честь борцям за діло! Слава їх стражданням…

На одвічно-вічній і святій блакиті

Став Христос над світом, у селянській свиті…

Зашептались знову злобні душі чорні:

– Сам Христос із ними?!… – Дужі, непоборні!…

1919 р. 25 І.

Примітки

Подається за виданням: Поліщук К. Звуколірність. – Станіслав-Коломия: Бистриця, 1921 р., с. 47.