Безталання

Яків Щоголев

Іде чумак, іде козак

Дорогою з Дону,

Везе рибку-таловірку

На продаж додому.

Штани в його полатані,

Подрана свитина;

Куди не глянь – кругом бідний,

Кругом сиротина!

Як вдариться чумаченько

Об поли руками:

«Доле моя, щастя моє,

Лихо мені з вами!

Покинула мене мати

Без грошей, без роду;

Дала тільки карі очі,

Хорошую вроду.

Сім год по сіль у Крим ходив,

А сім год до Дону, –

А ні долі, а ні щастя

Ні в людях, ні дома!

Хились, моя головонько,

Як тая билина:

Буде тебе привітати

Лихая година!

Хились, моя головонько,

Ще нижче билини:

Як поляжу, марне моя

Славонька загине!»

Примітки

Вперше надруковано в альманасі «Хата», с. 9. Під назвою «Безталанний» вірш увійшов до збірки «Ворскло». Твір написано у 1847 р., про що свідчить дата, проставлена рукою Щоголева в автографі збірки «Ворскло».

Подається за першодруком.

Подається за виданням: Українські поети-романтики. – К.: Наукова думка, 1987 р., с. 325.