Гречкосій

Яків Щоголев

Ой у мене був коняка,

Був коняка-розбишака,

Була й шабля і рушниця,

І дівчина-чарівниця.

Гей коняку турки взяли,

Ляхи шаблю пощербили,

І рушниця поламалась,

І дівчина відчуралась.

За буджацькими степами

Їдуть наші з бунчуками,

А я з плугом та з сохою –

Понад нивою сухою…

«Гей, гей, гей, мій чорний воле!»

Нива довга, в стерні поле…

Вітер віє-повіває, –

Казаночок закипає.

Ой хто в лісі, озовися!

Ой хто в полі, відкликнися!

Йди до мене вечеряти,

Моє серце звеселяти!

Ой у лісі луна гине:

Із-за хмари місяць плине;

Вітер віє-повіває, –

Казаночок простигає…

Примітки

Вперше надруковано в альманасі «Хата», Спб., 1860, с. 5 – 6. З деякими відмінами і під назвою «У полі» твір увійшов до збірки «Ворскло» (1883). Вірш написано у 1846 р., про що свідчить дата, проставлена рукою Щоголева в автографі збірки «Ворскло» (автограф зберігається в ЦНБ, №396/5121).

Подається за першодруком.

Подається за виданням: Українські поети-романтики. – К.: Наукова думка, 1987 р., с. 324 – 325.