Тріск вночі

Володимир Голань
(переклад Світлани Шакули)

Чув одного разу вночі,

як від морозу тріснув горіх.

Тріснув, неначе шрапнель

під час завоювання Вавилону,

шрапнель, котра розірвалася щойно…

З будинку вибіг господар, зі стайні – кінь,

а мені привиділось, наче відкрив

білу книгу на позов до совісті…

Ми навіть не знаємо,

а потім – прикро вражені…

Примітка перекладача

Потріскування дерева від морозу нагадує постріли, але в кожної людини ті постріли викликають свої асоціації. Поету вони нагадали про Совість, якою більшість людей нехтують аж з часів Вавилону. Бо більшість людей не знає історії, вони лише дивуються, коли знову трапляється трагедія.