В небутті

Володимир Голань
(переклад Світлани Шакули)

В широкому небутті, неначе в товстезній книзі,

розповідається про втрачений ліричний вірш

невідомого автора –

ми, які лише потіємо замість того, щоб плакати,

ми, які говоримо, що потіє ридаючий камінь,

згадували сьогодні про того, котрий втопився,

коли він вчився плавати, щоб не втопитися…

За вікнами поки що парк, котрий вдруге здається штучним,

повертаючи своїм зеленим носом за рукавом вітру,

а потім дивився на нас очима омели…

Примітка перекладача

Небуття для поета – це коли він створює непотріб, бо такий поет схожий на омелу, котра паразитує на інших деревах.