Звичний ритм

О.Білик, спец.кор.«Радянської України». Бородянський район Київської області

Життя у Бородянському районі, куди евакуйовано жителів Чорнобиля, входить у нормальне русло

В автобусі, що курсує від станції Бородянка до селища, розмова між незнайомими людьми виникає невимушено. Біда міцно пов’язала, зблизила бородянців і чорнобильців. Говорять про життєві речі: розміщення, нову роботу, журливо згадують свій дім і з вдячністю – господарів, які потіснившись, прийняли цілі сім’ї. Одного не почув – розпачу.

Більшість евакуйованих з 30-кілометрової зони вже трудяться на новому місці в Бородянці, у господарствах району. Працевлаштуванням населення зайнявся Бородянський райвиконком. До речі, справа це не проста: Чорнобильський район набагато більший за Бородянський. А, отже, й робочих місць менше. Але поки що скарг немає. Роботу чорнобильці одержали.

Член бюро Чорнобильського райкому партії, механізатор колгоспу «Дружба» М.Зубенок вже на другий день після евакуації сів на трактор і вийшов у поле. Працював зі спокійною душею, бо його сім’ю добре влаштували у колгоспі імені Леніна Бородянського району.

Біля контори цього господарства я побачив «Листок трудової слави», який сповіщав: «На обробітку картоплі найвищих показників добився агрегат П.Пилипенка з колгоспу «Дружба» Чорнобильського району, який денний виробіток довів до 120 процентів».

– Ми роботи в полі не припиняли ні на годину, – розповідає головний агроном колгоспу імені Леніна С.Харченко. – Приймали евакуйованих, які одразу за прикладом Зубенка виходили на наші поля. Вже потім виділили чорнобильцям 30 гектарів землі під буряки, 20 під овочі. Вони вже там господарюють.

– Партійній організації нашого господарства і колгоспу «Дружба» помітно довелося перебудувати в ці дні стиль роботи, – каже секретар парткому колгоспу імені Леніна Ю.Шпак. – Наголос зроблено на індивідуальну роботу і з нашими людьми, і з евакуйованими. Чого гріха крити, були такі настрої: пересидимо тиждень-другий і додому. Доводилося роз’яснювати, переконувати. Цю роботу вели у партійних групах, ходили по домівках, де розмістилися чорнобильці. До цього залучили майже всіх 109 комуністів господарства. Працюємо пліч-о-пліч з партійцями колгоспу «Дружба». Разом провели партійні збори, на яких визначили першочергові завдання по працевлаштуванню людей, забезпеченню їх матеріалами, необхідними для ремонту житла. Тим, хто прибув з Чорнобильського району, колгосп імені Леніна видав картоплю, дрова, газові плити. А щоб люди не відчували себе утриманцями, сільська Рада виділила кожній родині 6 соток землі для городу. Там уже висаджено огірки, помідори, картоплю. Тобто господарі роблять усе, щоб евакуйованим було звично і зручно жити, працювати.

Багато довелося чути про члена бюро Бородянського райкому партії, доярку колгоспу імені Леніна О.Житницьку. Відразу по евакуації дійного стада з ферм, що потрапили у 30-кілометрову зону, Ольга Йосипівна організувала доїння корів. А на партійних зборах вона першою підтримала пропозицію своєї подруги В.Бєлової, котра запропонувала тваринникам господарства збільшити надої з тим, щоб перекрити борг колгоспу «Дружба» перед державою, який виник внаслідок особливих обставин.

…«Екстремальна ситуація». Зараз ці слова вже почуєш рідко. Партійні організації Бородянського і Чорнобильського районів налагоджують побут людей на новому місці, турбуються про спорудження будинків для переселенців.

Цьому підпорядкована і робота редакційних колективів газет «Вперед» Бородянського і «Прапор комунізму» Чорнобильського районів. Журналісти Бородянки, потіснившись, прийняли гостинно своїх колег з Чорнобиля, допомогли налагодити творчий процес.

У приміщенні редакції газети «Вперед» тепер працюють два колективи. Завідуючий відділом партійного життя В.Королюк розмістив у своєму кабінеті колегу з Чорнобиля В.Лісового. Так зробили й інші працівники. Майже за таким принципом селили й сім’ї журналістів. Провели спільні партійні збори, на яких В.Королюк запропонував увесь травневий гонорар передати у фонд ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і відпрацювати п’ять вихідних днів на спорудженні будинків для переселенців. Журналісти газети «Вперед» підтримали колегу.

На третій день після евакуації відповідальний секретар газети «Прапор комунізму» Л.Малиновська пішла на пошту, щоб забрати листи для редакції. Зустріла знайомих з Чорнобиля:

– Лідіє Петрівно, і ви тут? А газету будете випускати?

– Обов’язково.

– А коли ж чекати її?

– На завтра номер готуємо…

Треба було бачити, з яким інтересом читали чорнобильці свою газету, що надрукувала в номері від 9 травня святкове звернення Чорнобильського райкому партії і районної Ради народних депутатів до них, повідомила про дислокацію колгоспів, радгоспів, сільських Рад Чорнобильського району, переселених в інші райони Київської області [1].

В наступних номерах газета розповіла про партійні збори в господарствах, про хід весняно-польових робіт. Надала слово партійним і господарським працівникам. На її сторінках немає гучних слів, вона по-діловому, переконуючи, підтримує людей, мобілізує на роботу на новому місці.

Не обходять журналісти обох районних газет і гострих кутів, що виникають у незвичайній ситуації. Віддавши належне й трудівникам колгоспу «Нове життя», які гостинно прийняли чорнобильців, різко покритикували голів виконкомів сільських Рад В.Говоруна та В.Іванчука, які не вирішують наболілі питання, а чекають вказівок. Навіть роботу лазні у селі Мигалки ці керівники не зуміли налагодити. Безпорадність виявили також керівники Київської мехколони № 1 тресту «Сільелектромережбуд» І.Радченко та В.Гожий, які невиправдано затягли реконструкцію в цьому селі електро- і радіотрансляційної мережі.

Та є проблеми, вирішення яких не під силу журналістам районки. Працівників Чорнобильського райкому партії, райвиконкому побачив на нових машинах, у спеціальних куртках (менше чіпляється пилу), що замінили звичні у буднях костюми. А от журналістів газети оснащено явно гірше. Прикро, що ніхто не помітив цього. Адже завдання перед газетярами – важливі, складні.

Друкованого слова чекають в усіх селах Бородянського району, де живуть чорнобильці. Про це свідчить хоча б те, що у «Прапора перемоги» зросла кількість передплатників саме після переселення.

В одному з останніх номерів газети з’явився матеріал «Акліматизацію закінчено, час до роботи». Цей заголовок передає ситуацію, що склалася. Життя чорнобильців на новому місці входить у звичний робочий ритм.

Радянська Україна, 1986 р., 31.05, № 123 (19628).

[1] Я мушу шкодувати, що не мав змоги використати для цієї збірки районних газет. Там можна сподіватись цікавих речей. Зокрема, досвід використання києво-святошинської газети “Шлях до комунізму” це підтверджує.