Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

Батьківський наказ

М.Гладкий, наш позаштатний кореспондент

До Прип’яті в ті пам’ятні дні квітня лейтенант міліції Зенченко прибув в перші години після аварії. І одразу зі своїми товаришами приступив до виконання поставлених завдань.

Коли надійшла команда розпочинати евакуацію населення, комуніста Зенченка призначили відповідальним за організацію евакуації жителів п’ятиповерхового будинку на околиці міста. Але в його розпорядження чомусь прибули лише вантажні автомобілі. А в дорогу ж мали вирушити жінки, деякі – з малими дітьми. Та й шлях лежав не близький – до самого Києва [1].

Враховуючи стислі строки, відведені на операцію, часу для розшуку більш комфортабельного транспорту не було. На щастя, з-за рогу вулиці з’явився великий автобус. Під’їхавши до сусіднього будинку, зупинився. Там на нього вже чекала група молодих чоловіків. Зенченко швидко попрямував до них. Виявилося, що це готувалися від’їжджати мешканці чоловічого гуртожитку. Сергій пояснив їм ситуацію. Його зрозуміли з півслова: безумовно, нехай жінки беруть автобус, а вони обійдуться вантажівкою. Вирішили допомогти з посадкою.

Здасться, невелика деталь з біографії офіцера міліції, тепер уже старшого лейтенанта Сергія Олексійовича Зенченка. Та наскільки вона красномовна! Увага до людей – визначальна риса його характеру. Можливо, через те, що він готував себе до роботи педагога. Але після закінчення Київського педагогічного інституту пішов працювати в органи внутрішніх справ – в інспекцію у справах неповнолітніх. Тут і знадобились йому педагогічні знання і витримка, вміння переконувати, а в скрутну хвилину не віступати перед бідою…

Через деякий час, відзначивши сумлінність співробітника, йому запропонували очолити паспортний стіл Вишнівського відділу внутрішніх справ. Нові обов’язки С.Зенченка вимагають високої відповідальності, постійної уваги до людей, глибоких професійних знань. Через його руки проходить багато документів, вони вимагають своєчасного якісного оформлення і неодмінно високої пильності [2]. На цій посаді Сергій Олексійович працює вже третій рік. Люди відзначають його уважливий підхід до будь-якої справи, з якою вони до нього звертаються, його скромність. Щодня доводиться зустрічатися з десятками відвідувачів. А в кожного ж свої клопоти…

Характер Сергія формувався у шахтарській сім’ї. Народився він у Новоград-Волинську. Молодший брат, як і батько, став шахтарем. З дитинства хлопці відчували на собі вплив вагомого батьківського слова. Не можна сказати, щоб і Сергій не піддався бажанню наслідувати батьківську професію, – бо закінчив технікум відповідного профілю, став електриком. Справжні надійні чоловічі стосунки, які панували між батьком і синами, на все життя позначилися на характері Сергія. Взяти відповідальність на себе – стало його обов’язком, не пасувати перед труднощами допомагає принциповість комуніста, робити своє діло з честю – батьківський наказ.

Товариші по службі давно відзначили кращі риси свого товариша, Його неодноразово обирали комсоргом міського відділу міліції. І С.О.Зенченко старався виправдати виявлене довір’я. Знадобився йому досвід партійної роботи в педінституті, де він був парторгом курсу. А торік комуністові з 9-річним стажем С.О.Зенченку довірили очолити партійну організацію Вишнівського міськвідділу міліції.

Комуніст старший лейтенант Зенченко по кілька тижнів ніс службу в зоні ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Можна бути впевненим, що на цьому відповідальному посту він виконував покладені на нього обов’язки чесно, як наказував йому батько.

Старший лейтенант С.О.Зенченко

Старший лейтенант С.О.Зенченко. Фото В.Негребецького

Шлях до комунізму, 1986 р., 11.11, № 134 (6713).

[1] Оце новина, що когось евакуювали прямо до Києва. Можливо, це було якесь начальство, але воно не живе у п’ятиповерхівках, і для нього надіслали б скоріше чорні “волги”, аніж вантажівки.

[2] Це дійсно так: пильність – це основна причина створення паспортного режиму в СРСР.