Зіткнення потягів у Користівці

Віктор Лошак

[І тут, і всюди – скрізь погано]

Випадок, описаний нижче нашим спеціальним кореспондентом, ще раз звертає увагу на важливі проблеми, підняті в “MN” на сторінці 12 в статті “Забути про Чорнобиль?”

Навіть ті, хто знав, що там трапилося, не могли б одразу знайти сліди пригоди. Тільки приглядаючись ближче, можна було побачити розбите скло на насипі, уламки вагонів і розрізаний чемодан. Вигляд двох електровозів на запасній колії жахає: вони тяжко пошкоджені, зім’яті. Вони з чорним порожнім видом неначе не можуть відірватися один від одного після жахливого зіткнення вночі 6 листопада.

Більшість загиблих і поранених спали, коли поїзди зіткнулися о 3 годині ночі. Передбачалося, що обидва поїзди проїдуть це місце в різний час. Але швидкий поїзд № 38 з Києва до Донецька і пасажирський поїзд № 635 з Кривого Рогу до Києва обидва спізнилися. Вони запізнювалися на кілька хвилин проти розкладу, на що ви ніколи не звертаєте увагу, коли їдете залізницею. Так сталося, однак, що обидва поїзди підійшли до малої станції Користівка в один час.

Станція є на віддалі 40 хвилин їзди від вузлової станції Знам’янка і на віддалі 90 хвилин від обласного центра Кіровоград. Маленька Користівка лежить на важливій лінії інтенсивного залізничного руху.

В той фатальний день черговою в Користівці була Елеонора Нестеренко, яка недавно була названа одним з найкращих помічників начальника станції на лінії. Для неї проблема з двома опізненими поїздами була така ж елементарна як арифметична задача на одну дію для шкільного малюка. Швидкий поїзд з Києва мав проминути Користівку навіть без сповільнення, в той час як пасажирський поїзд було необхідно затримати на підході і потім дозволити йому увійти на станцію.

Все це здавалося простим; але з причин, які ще повністю не з’ясовані, перетворилося на лихо. Під час, коли нічне небо почало розвиднюватись, всі червоні сигнали на панелі управління загорілися одразу.

Там мені показали фотографії, зроблені того ранку. Поштовий вагон навалився на пасажирськой вагон. Кабіна локомотиву бул сплющена… Вагон № 1 поїзда № 635 врізався в локомотив. Всі загиблі були пасажирами цьому поїзду.

Як же могло статися зіткнення?

“Прокуратура СРСР вивчає обставини зіткнення”, – сказав представник прокуратури І.Жеков. – “Є багато питань. Чому, проходячи попри станцію, машиніст пасажирського поїзда передав управління помічникові? Як працювала система сигналізації?” На жаль, прилади контролю на обох локомотивах зруйновані в катастрофі. Машиніст поїзда № 635 є нині під слідством. Його помічник лежить в лікарні.

Що стається після зіткнення, нелегко встановити з упевненістю. Одна річ є ясною: залізничники і неушкоджені пасажири були першими, хто почав рятувальні роботи.

“Було легке втратити голову. Що робити спершу? Але навіть в перших хвилинах розгубленості я бачив молодих людей, які тягнули звідкись драбини, молотки” – сказав начальник станції Користівка І.Секрет. – “Я довідався пізніше, що то була група будівельників, які їхали додому після роботи в Чорнобилі”. [1]

Скоро прибули гірничі рятувальні команди з міста Олександрії. О 6-й годині ранку всі люди були витягнуті із поїздів, що зіткнулися. Кранами і вантажівками пошкоджені потяги були відтягнені з дороги, щоб відновити рух.

“В ті ж ранкові години був утворений штаб, щоб виконати необхідні дії”, – сказав голова Знам’янського міськвиконному М.Василашко. – “Готель і залізничний гуртожиток був звільнений, щоб розмістити родичів загиблих і поранених. Всі тіла було необхідно ототожнити. Медики, зв’язківці, службовці Держстраху і Аерофлоту були там, щоб допомогти нам”.

Урядова комісія, очолена заступником Голови Ради Міністрів Української РСР О.Хомичем, ще не зробила висновків. Центральний Комітет Комуністичної Партії України висловив співчуття до всіх жертв і до родичів і друзів тих, хто загинув. Вони були забезпечені матеріальною допомогою.

Московські новини, 1986 р., 16.11, № 46 (3242).

[1] От і справді, як казали в Україні восени 1986 р., «і в Афгані був, і в Чорнобилі був; тільки на 'Адміралі Нахімові' не був».