Назвали бульвар Криворізьким
О.Бригинець, кор. «Київської правди». Згурівський район
Будови дружби і взаємовиручки
Інколи дивуєшся фантазії тих людей, що дають назви вулицям. А що це справа не з простих, підтверджує, скажімо, безмежна кількість вулиць Нових та Зелених.
У виконкомі Усівськоі сільської Ради народних депутатів мали дати назву одразу кільком вулицям – і новим, і зеленим, на яких будівельники з Дніпропетровщини звели 120 будинків для тих, хто був змушений покинути свої рідні домівки після аварії на ЧАЕС.
Але якраз з назвами цього разу ніяких складностей не було: вони звуться Гірницька, Металургів, Першого травня, а бульвар – Криворізьким. На честь будівельників з Кривого Рога. Перше травня теж має до будівництва найпряміше відношення. До свята тут здано дві третини будинків.
Символічно, що за особливо високу якість робіт, які виконувала бригада Андрія Миколайовича Мітенка (рудоуправління імені Карла Лібкнехта), зводячи будинок № 1 по Криворізькому бульвару, вона нагороджена грамотою радгоспу «Усівський».
А для будівельників ця грамота значить дуже багато, адже директор радгоспу Іван Семенович Тютюн – ще й голова робочої комісії, що приймає новобудови. І всі оцінки у них – відмінні. Ні, зовсім не тому, що, як-то кажуть, дарованому коню… А тому, що будівельники працюють самовіддано, з наснагою. До того ж, будинки насамперед приймає свій контроль: начальник штабу криворізького будівельного загону Федір Михайлович Третьяков – заступник голови Криворізького міськвиконкому, будівельник з багаторічним досвідом.
Я сам бачив, як він забракував два красені-будиночки через те, що колір підлоги був непідходящим. Погодьтеся, на таку «дрібничку» не завжди зважають і найвимогливіші члени робочої комісії.
Ми з Федором Михайловичем обійшли увесь мікрорайон, і він з гордістю заводив мене майже у кожен дім, який будує криворізький будівельний загін. Можу засвідчити, що оті «п’ятірки» І.С.Тютюна ніяк не завищені. Як і те, що на будівництві не знайдете двох абсолютно однакових споруд. Кожен доклав своєї фантазії: хтось на фасаді від себе додав величезного тюльпана, хтось – ялину, хтось – сонечко. Дехто майструє незаплановану собачу будку, дехто металеву чистку для взуття чи лавочку.
Та й типовий проект, яким користувалися будівельники, вважайте, що індивідуальний: враховуючи побажання майбутніх жителів, його було допрацьовано в інституті «Дніпроагропроект». І ось результат – веранди передбачено засклені, з місткими підвалами.
Сорок три різні організації представлені на будівництві. Це і ГЗК (гірничо-збагачувальні комбінати) – Новокриворізький, Південний, Інгулецький, Північний, Центральний, і комбінати – «Криворіжсталь», «Кривбасшахтопроходка», і об’єднання «Кривбасрудоремонт», і експедиція «Кривбасгеологія», й багато-багато інших.
– Хіба ми могли працювати погано? – говорить один з трьох Героїв Соціалістичної Праці, що будують село, бригадир комбінату «Криворіжпівнічрудбуд» Іван Семенович Кравцов. – Адже братня допомога і праця не на совість, не з повною віддачею – несумісні. І це розуміють усі, хто сюди приїхав. Ми дуже вдячні за теплий прийом працівникам радгоспу «Усівський».
Майже від кожного, з ким говорив, чув я слова вдячності, але інколи вловлювалися і нотки прикрості. Прикрості, що Згурівське РАПО недостатньо оперативно реагує на деякі потреби будівництва: скажімо, нині об’єднання недопоставляє вуличні світильники, трансформатори, водонапірні башти. Є що закинути і на адресу Украгробуду, якому б уже давно час доукомплектувати будівництво необхідною кількістю щебеню та асфальту.
Але все це складності, так би мовити, робочого характеру. Головне, що ті, хто працював в Усівці, завжди будуть з гордістю згадувати: десь під Києвом у невеличкому селі є збудований ними бульвар.
А мешканці Усівки, переконаний, з вдячністю розповідатимуть своїм дітям, звідки у них – так далеко від Дніпропетровщини – з’явився красень-бульвар з таким металургійним, гірничим іменем – Криворізький,
Останні роботи на новій вулиці. Фото П.Бригинця
Київська правда, 1987 р., 8.05, № 107 (18892).