Вступ

Микола Жарких

(1497 – 1572) – відносно мало відомий в Україні польський історик.

Йому присвячена стара й невелика обсягом, але дуже цінна книга (1838 – 1918) [Kętrzyński W. , kanoniku płockim i krakowskim i jego dziełach. – Poznań: 1871. – 63 s.], на яку спираємось в нашому вступі. Новий огляд життя С. Г. подав Вацлав Урбан [Polski słownik biograficzny, 1960, ], там зазначена література.

Біографія

Народився С. Г. у бідній, але (істотно!) шляхетській родині у Гурі Косцельній біля Плоцька. Шляхетське походження відкривало йому шлях до освіти й кар’єри. Від 1518 р. він учився у Краківському університеті, але не дуже довго. Уже в 1521 р. став писарем (1464 – 1535). Томіцький був секретарем короля Сигізмунда 1-го, в 1515 році став перемиським біскупом, а в 1516 р. також і коронним підканцлером. В 1520 р. П. Т. перейшов на познанське біскупство, а в 1524 р. став краківським біскупом, але головним чином займався державними справами як підканцлер.

Отакого-то гарного покровителя мав молодий С. Гурський. Після смерті Томіцького С. Г. став секретарем славної королеви Бони (з роду Сфорца) і був ним до 1548 року. Але він не був довіреним слугою Бони, займаючи якусь середню позицію в її канцелярії.

З доручення Томіцького С. Г. почав збирати документи до історії Польського королівства, і це стало головною справою його життя, у якому він користувався підтримкою королеви. С. Г. жив переважно у Кракові, зрідка з нього виїжджаючи, і був утаємничений у всі (чи більшість?) політичних секретів королівства.

З матеріального боку життя С. Г. забезпечувалось церковними бенефіціями, і за їх здобуття і утримання в своїх руках він постійно дбав. Найважливішим його здобутком була посада каноніка плоцького (від 13 жовтня 1534 р.), а далі каноніка краківського (від 8 серпня 1539 р.). Він, здається, ніколи не з’являвся у тих місцях, де формально мав духовну владу, але дбав за управління належними йому маєтками і показав себе як непоганий господар. У 1564 р. писав, що за його міркуваннями йому належало би 800 злотих річно, але з того він мав ледве 300 злотих і побоювався – якщо єресі будуть розвиватись далі, він і те утратить.

Після смерті короля Сигізмунда С. Г. віддалився від двору, хоча й продовжував числитись королівським секретарем. В цей час і до кінця життя він більше уваги приділяв справам Краківського університету та загальним справам католицької церкви.

В ідейному плані С. Г. пройшов шлях від гуманістичних уподобань молодості до крайнього войовничого католицизму у часи Контрреформації, після Тридентського собору. В цьому він нагадував свого більш відомого сучасника – Станіслава Оріховського. Його католицький фанатизм позначився і на його історичних працях.

Збирання документів

Отже, починаючи від 1535 року С. Г. багато уваги приділяв архівній роботі – збиранню державних (зокрема, королівських) документів і назбирав їх цілих три великих шафи. Його колекція, названа «Теками Гурського» (Teki Górskiego), налічує понад 7 тис. документів. Нині вона оцифрована і доступна на сайті . У 2021 р. ця колекція включена до польського національного реєстру загальносвітової програми «».

С. Г. був не тільки збирачем, але й першим користувачем своєї колекції. На її основі він укладав хронологічно упорядковані збірники документів, які типово називав «Tomus NN epistolarum, legationum, responsorum, actionum et rerum gestarum serenissimi principis Sigismundi Primi… per Stanislaum Górski… collectarum» (Такий-то том, листів, посольств, відповідей, актів та пам’ятних записів найяснішого пана Сигізмунда Першого, зібрані Станіславом Гурським). Тобто сам С. Г. вважав, що він збирає документи короля. Тим не менше, у 18 ст. польський бібліотекар (1720 – 1786) дав цим томам загальну назву «Acta Tomiciana» (Акти Томіцького), яка остаточно закріпилась за ними після початку видання у 1852 році.

Над цими збірниками С. Г. працював майже до кінця життя.

Перша коротка редакція була укладена в 1545 р. і отримала назву Радзивилівської. Цей кодекс потрапив пізніше до бібліотеки графів Рачинських у біля Познані. Із 4 томів цього збору на початку 20 ст. було розшукано три.

Розлога редакція у 17 томах була укладена після 1549 р. – це так званий Сапіжинський звід. Він так само зберігався у бібліотеці Рачинських у Рогалині. Кому саме із роду Сапіг він був подарований С. Гурським – невідомо. Відомо, що (1609 – 1656) подарував усю свою бібліотеку віленським єзуїтам, але в 1749 р. литовський канцлер (1680 – 1751) повернув це зібрання до своєї бібліотеки, і потім у 1830 р. воно перейшло до Е. Рачинського.

Додаткової оливи у вогонь було додано тим, що граф (1796 – 1861), який розпочав був видання Acta Tomiciana, оцей Сапіжинський список з випадкової причини назвав Радзивилівським! Так що список Радзивилівський-Дзялинського – це зовсім не те, що список Радзивилівський-Кентшинського.

Це зібрання містить документи від 1493 до 1548 років, але переважна їх частина стосується правління Сигізмунда 1-го (від 1507 року).

Перша розлога редакція у 19 томах була закінчена 18 лютого 1557 року, і за неї король Сигізмунд-Август заплатив Гурському 500 злотих. В. Кентшинський вважав, що цей звід склав Якуб Гурський з паперів, що залишились після С. Г.

Другу розлогу редакцію, котра складалась із 27 томів, С. Гурський 8 вересня 1567 року присвятив сенату королівства, хоча робота над ним тривала ще у 1569 році. Кілька років пізніше це зібрання опинилось у (1520 – 1603), від 1567 р. – куявського біскупа, від 1581 р. – архібіскупа гнезненського і примаса Польщі.

На підставі цього зібрання С. Карнковський уложив свій історичний твір під назвою:

Rerum gestarum Prudentissimi atque felicissimi Poloniae regis Sigismundi primi Ex commentariis actionum regiarum in gratiam serenissimi principis Domini domini Stephani Dei gratis regis poloniae Magni ducis Lithvaniae etc. a Reverendissimo domino Stanislao Karnkowski Episcopo Cujaviens collectarum Compendium [Kętrzyński W. op. cit., s. 19].

«Діянь найрозсудливішого та найщасливішого короля Польщі Сигізмунда Першого з нотатками щодо дій короля Стефана, ласкою найяснішого пана, ласкою Божою короля польського, великого князя литовського й т. і. найпревелебнішим паном Станіславом Карнковським, біскупом куявським, складена збірка»

Припускають, що цей твір він надіслав новообраному королю Стефану Баторію, котрий мав приїхати до Польщі (здається, для того, щоб майбутній король хоч трошки уявив собі історію країни, де він буде правити). Діючий на той час примас (1502 – 1581) ухилився від церемонії коронації Стефана, якого Уханський не підтримував. Церемонію коронації здійснив С. Карнковський, і король цього не забув – після смерті Уханського Карнковський став примасом Польщі.

Кентшинський не пошкодував слів для нищівної оцінки названого твору Карнковського:

Як історичний довідник, є та роботка (dziełko) цілком безвартісною, бо ні в чому не виправляє помилок, пороблених Гурським й нічого не додає нового. Як критичний матеріал для оцінки того, що колись до того збору належало (бо деякі томи вже не мають ані первісної оправи, ані титульного аркуша із гербом Карнковського) – є та роботка важливою тому, що Карнковський на берегах подає ті аркуші, на яких містився згаданий факт [ibid.].

До цього можна хіба додати, що твір Карнковського спинився власне на тому місці, де спинився збірник документів Гурського – на смерті короля Сигізмунда 1-го, хоча від 1548 до 1576 року в історії Польщі було багато важливого, що мабуть було би корисніше для нового короля, ніж давніші події.

Ретельні розшуки Кентшинського по різних бібліотеках показали, що перші 24 томи творили власне збірник документів 1507 – 1548 рр., із них 14 було втрачено. 25-й том містив поезії А. Крицького, 26-й – звіти з посольств Я. Дантишка (ці томи також втрачені), 27-й том містив закони Польського королівства.

Список другої розлогої редакції був опрацьований С. Гурським на підставі 2-й (Карнковського) і був подарований великому коронному маршалку (1540 – 1593). Цей список зберігся частково, останній том має № 18 і містить документи 1538 – 1539 років. Із цього зібрання збереглося 7 томів.

Видання

Коли в 1852 році Т. Дзялинський розпочав видання Acta Tomiciana, далеко не всі рукописні джерела, належні до теми, були виявлені, і зі стану збереженості доступних списків було ясно, що не можна покласти в основу якийсь один збір. Тому видавець був вимушений об’єднувати під одним дахом друкованого тому документи із різних зібрань.

Упродовж 1852 – 1860 років у такому стилі було надруковано перші 8 томів (документи за 1507 – 1526 рр.). Після смерті графа Тита його син граф (1829 – 1880) в 1869 році вирішив продовжити роботу над виданням і доручив її (1845 – 1923).

Целіховський знайшов потрібним змінити план роботи над подальшими томами. Цей план він виклав у передмові до 9-го тому. Всі тексти документів він поділив на 4 групи вірогідності. Першу утворювали оригінали з колекції Гурського, а останню – копії Гурського із названих вище кодексів. Підготоване у такий спосіб видання, безперечно, вигравало на інформативності та вірогідності, але разом з тим віддалялось від роботи, виконаної ще в 16 ст., і наближалось в суті до дипломатарію Польського королівства 1 пол. 16 ст. Упродовж 1876 – 1915 років Целіховський зумів надрукувати томи 9 – 13, які охоплюють 1527 – 1531 роки.

Якісні скани цих томів доступні у .

Уже після 2-ї світової війни роботу над виданням продовжив Владислав Поцеха (, 1893 – 1958). Підготовані ним томи 14 – 17 були надруковані в 1952 – 1966 рр.

Останній на сьогодні, 18-й том випустили у 1999 році Вацлав Урбан (, 1930 – 2009) та Анжей Вичанський (, 1924 – 2008). І знову смерть виконавців спинила подальшу роботу.

Так чи інакше, Acta Tomiciana є надзвичайно цінним зібранням документів до історії Польського королівства і сусідніх країн в часи правління Сигізмунда 1-го. Знаходяться там і деякі документи, котрі стосуються території сучасної України.

Історичні праці С. Гурського

Збираючи державні документи, С. Г. прекрасно усвідомлював їх вагу і мабуть обмірковував написання на їх підставі історії правління короля Сигізмунда 1-го.

Але за етикетом того часу історик не мав торкатись діянь правлячого на той час монарха – предметом його праць могли бути тільки часи правління уже покійних королів. І так «Польська хроніка» () краківського професора Матвія Меховського (, 1457 – 1523), надрукована в 1519 році, була доведена до 1506 р. (до смерті короля Олександра).

Далі «» Бернарда Ваповського (, 1450 – 1535) була доведена ним до 1535 року, але не побачила світла ні тоді, ні навіть після смерті короля Сигізмунда (надрукована допіру 1874 р.).

Наступний історик – Мартин Кромер (, 1512 – 1589) довів свою працю «» так само до початку правління Сигізмунда 1-го (1506 р.). Книга була вперше надрукована в 1555 році, і автор (теоретично міркуючи) міг би продовжити її, описавши правління Сигізмунда. Але так не сталось. Слід припускати, що книга була написана ще в 1540-х роках і надрукована «як була». Кромер, проживши ще довге життя, не повертався до цієї роботи.

На середину 16 ст. було надруковано три твори, які висвітлювали добу короля Сигізмунда 1-го.

Першим з них була книга Юста Деція (, 1485 – 1545), 3-й том якої (De Sigismundi regis temporibus liber III), надрукований в 1521 р., був присвячений першому десятиліттю правління Сигізмунда (1506 – 1516 рр.). Хоча твір був прихильний до короля, продовжити свою працю Децій не зміг (мабуть, етикет і на нього діяв).

Далі, в 1549 році німецький дипломат Сигізмунд Герберштейн (, 1486 – 1566) надрукував свою книгу «» (Rerum Moscoviticarum Commentarii). Матеріал для неї він зібрав під час своїх поїздок до Москви в 1517 і 1526 рр., але не поспішав друкувати опрацьовану книгу, аби не зашкодити королю Сигізмунду. (Ми ще побачимо, як С. Гурський ретельно читав обидві ці книги.)

Нарешті, в 1551 році була надрукована «» (Kronika wszytkiego świata) польського історика Марцина Бельського (, 1495 – 1575), остання частина якої присвячена історії Польщі і доведена до смерті Сигізмунда (1548 р.).

Отак стояла справа з історією короля Сигізмунда на час, коли С. Гурський почав свою роботу над цією темою.

С. Г., вирішивши написати свою історію правління Сигізмунда, вчинив інакше. Замість компонування своєї книги, яку можна було би випустити окремим виданням, він написав серію річних статей літопису – від 1506 до 1516 років. Ці статті він додав як вступні статті (під назвами Commentarii anni domini XXXX) до томів свого зібрання документів.

Оскільки ці статті ніколи не були зібрані «під одним дахом», доробок С. Гурського-історика залишився недооціненим. В нашому е-виданні ми робимо першу спробу реконструювати його літопис.

З погляду стилю твір С. Г. є саме літописом (stył rocznikarski, як кажуть поляки), а не хронікою (stył chronikarski) – вона має чіткий поділ на річні статті, на відміну, наприклад, від «Хроніки» Меховського, в котрій маємо суцільне оповідання, в якому лише зрідка трапляються річні дати. Здається, С. Г. наслідував стиль Яна Длугоша і знав його заповіт – заклик до нащадків продовжити його роботу.

Подекуди С. Г. в своїх річних статтях забігає далеко вперед (наприклад, у статті 1514 року згадує події 1534 і навіть 1538 років) задля того, щоб розповісти в одном місці і про саму подію, і про її віддалені наслідки. Але такі міні-хроніки в рамках річних статей не порушують загального літописного стилю.

Те, що С. Г. писав свої історичні нариси в 1550-х роках, видно хоча б із явних згадок про трактат С. Герберштейна, надрукований в 1549 р. Отже, праця С. Г. писалась пізніше.

С. Г. писав свою історію в добу Контрреформації, якої він був не тільки спостерігачем, але й діячем. Це відбилося на його розумінні подій минулого. Наприклад, найпершою причиною конфлікту князя М. Л. Глинського із королем Сигізмундом в 1507 році він ставить різницю вір. Жодне джерело, сучасне цьому конфлікту, не знає ніяких релігійних мотивів, але С. Г., описуючи його з часової віддалі у півстоліття, мав на це свій погляд, і він вплинув на пізнішу історіографію.

Чому робота С. Г. спинилась на 1516 році – ми не знаємо. Т. Дзялинський, друкуючи томи Acta Tomiciana, від 1517 р. подавав фрагменти твору С. Карнковського, і З. Целіховський продовжив цю традицію (хоча й знав негативну оцінку цього твору В. Кентшинським). Тому ми в нашому е-перевиданні подаємо як «Commentarii» С. Гурського, так і «Memorabilia» С. Карнковського, вважаючи, що й вони можуть мати певний інтерес для орієнтації в подіях того часу.

Окрім названої серії річних статей літопису, С. Г. написав ще ряд історичних творів (нарисів), перелічених у книзі В. Кентшинського. Їх, здається, можна розглядати як фрагменти загального плану – історії правління Сигізмунда 1-го. Назви цих творів говорять самі за себе:

– De clade militium nostrorum ad Oczakow quomodo accidit (1529) [Як сталась поразка наших вояків під Очаковом];

– Coronatio Sigismundi Secundi regis Polonie (1530) [Коронація польського короля Сигізмунда 2-го];

– Victoria Polonorum de Valachis regnante Sigismundo primo in Polonia sumpta ex Commentariis Stanislai Gorski canonici Cracoviensis (1531) [Перемога поляків над молдаванами під час правління Сигізмунда 1-го в Польщі, взято з коментарів Станіслава Гурського, каноніка краківського];

– Quartum bellum Mosciticum Sigismundi primi regis Polone, magni ducis Lituanie, quo arx Starodub euersa est Moscorum XX millia caesa. Ex commentariis Stanislai Gorski (1535) [Четверта московська війна Сигізмунда 1-го, польського короля і великого князя литовського, в якій було захоплено Стародубський замок і вбито 20 000 москалів. З коментарів Станіслава Горського];

– Conuentus generalis regni Polonie (1536) [Генеральний сейм Польського королівства];

– Conuentus regni generalis ad diem S. Trium regum 1538 in Petrkow habitus [Генеральний сейм королівства, скликаний у Петрокові на день трьох святих королів 1538 р.];

– Prelium et conflictus Polonorum militum cum valachis ad fluvium Serett prima febr. 1538 [Битва і сутичка польських полків із молдаванами на ріці Серет 1 лютого 1538 р.];

– Acta Conuentus Cracoviensis anni 1539 [Постанови Краківського сейму 1539 р.];

– Acta conuentus piotrkoviensis anni 1543 [Постанови Петроковського сейму 1543 р.; рукопис цього твору В. Кентшинський знайти не зміг, мав тільки згадку про нього]

– De tradita Sigismundo Auguso Regi Lithuania

– Actum in Conventione generali Petricouiensi feria 5ta in Crastino festi conversionis Sancti Paulo Anno Dni 1548 [Постанови генерального сейму у Петрокові у 5-й день перед днем навернення святого Павла 1548 р.]

– De Sepultura Sermi Sigismundi primi regis Polonie et Magni Ducis Lituanie, Fragmentum, Epistole de morte regis ad amicum scripte [Про поховання найяснішого Сигізмунда 1-го, польського короля і великого князя литовського. Фрагмент листа про смерть короля, написаного до приятеля].

Здається, всі ці твори можна розглядати як частини задуманої С. Гурським «великої» історії короля Сигізмунда, яку він так і не написав (до речі, у двох з цих творів прямо зазначена їх приналежність до Commentarii Гурського). Їх український переклад – справа майбутнього.

В нашому е-виданні ми подаємо паралельно оригінальні латинські тексти творів і їх український переклад Віктора Талаха. Вважаємо за доцільне розбити текст на фрагменти і дати їм нумерацію для спрощення точних посилань при використанні творів. До текстів додано мінімально потрібні примітки.

В Києві, 29 червня – 16 липня 2023 р.