Тіра

Ольговський С.Я.

Археологічні дослідження Тіри велись Е.Р. Штерном у 1900, 1912 р., румунськими археологами у 1919, 1928 і 1929 р., а у довоєнні роки Аккерманським краєзнавчим музеєм, але матеріали цих розкопок опубліковані лише частково. З 1945 р. Тіра досліджується експедиціями Інституту археології АН УРСР та Одеського археологічного музею. Результати цих досліджень висвітлені в працях Л.Д. Дмитрова, А.І. Фурманської, І.Б. Клеймана, С.Д. Крижицького, Н.О. Сон.

На сьогодні відомо більше 40 епіграфічних пам’яток, пов’язаних з Тірою. Одна з них, що датується рубежем IV–III ст. до н.е., містить інформацію про полісне самоуправління. До елліністичного часу відноситься один почесний декрет, але в ньому немає назви міста. Цікава також згадка Коккея 181 р. н.е. про послання легата Нижньої Мезії Овінія Тертула і листи імператора Септимія Севера, про надання тірітам права безмитного ввозу товарів. Декрет другої половини ІІІ ст. до н.е., виданий каллатійцями на честь громадянина Тіри і постанова початку І ст. до н.е. громадян міста Томи на честь тіранця Ніла, свідчать про Тіру як центр посередницької торгівлі. Тіра згадується в ольвійському декреті ІІ–ІІІ ст. н.е. і одному написі з Херсонесу. Крім того, важливим джерелом дослідження історії Тіри є графіті та клейма на черепиці, амфорах і, звичайно, монети. Тіра — єдиний центр Нижнього Подністров’я, який з середини ІV ст. до н.е. карбував срібні драхми, які копіювали малоазійські кизикіни. Саме це є найбільш раннім свідченням існування Тіри як держави. Скарби тірських монет відомі в Ольвії, Херсонесі, Пантікапеї, а в Тірі виявлені монети Істрії, Том, Каллатії, Ольвії, Херсонеса, Афін.

Дата заснування міста остаточно не визначена. Дослідники ХІХ ст. відносили виникнення Тіри до VII–VI ст. до н.е., але археологічний матеріал свідчить, що про Тіру як місто можна вести мову, починаючи з V ст. до н.е. Щоправда, на думку Т.Д. Златковської і А.І. Фурманської, Тіра виникла не пізніше кінця VI ст. до н.е., тобто не набагато пізніше ніж її сусіди — Ольвія та Істрія і виявлення на її території архаїчного шару — лише питання часу. Така постановка питання обумовлена маловивченістю Тіри, оскільки практично вся її територія забудована середньовічною фортецею та більш пізніми спорудами. Цей фактор не дає можливості відтворити цілісну картину історії міста. Але тісні економічні, політичні та культурні зовнішні зв’язки дозволяють виділити ряд моментів в історичному розвитку Тіри.

Основою економіки міста було сільське господарство — землеробство, скотарство, виноградарство. На монетах Тіри міститься зображення Деметри, колосся, вінків із колосся, виноградного грона, загнузданого коня, бика. Велику роль відігравало рибальство. В різні етапи історії міста розвивалися ремесла (гончарство, металообробка, ткацтво). Вигідне географічне розташування визначало роль Тіри як торгівельного і транзитного пункту, через який здійснювались зв’язки Північно-причорноморських міст із Західним і Південним Причорномор’ям та метрополією.

Важко вирізнити окремі етапи в історичному розвитку Тіри. Історія міста простежується лише з кінця V ст. до н.е., але розквіт економіки і культури припадає на час раннього і середнього еллінізму. З лапідарних пам’яток (написи на камені) відомо, що в Тірі були звичні для грецького поліса органи державного самоуправління — народні збори, рада, колегія архонтів.

З другої половини IV ст. до н.е. Тіра карбує власну монету із срібла, як і в більшості держав Причорномор’я, а з кінця ІІІ ст. до н.е. — золоті статери, що свідчить про значне економічне піднесення і спробу Тіри вийти на арену широких торгівельних зв’язків.

Ніяких свідчень перебування армії Зопіріона, одного з полководців Олександра Македонського, у Тірі або під стінами міста немає, як нема і переконливих вказівок на те, що Тіра знаходилась під владою Мітрідата IV Євпатора, але серед союзників понтійського царя згадуються фракійці, бастарни, скіфи, що жили поблизу Тіри, і тому виключати таку можливість не можна. Деякою мірою про це свідчить і типологічна схожість мідних монет Тіри з мідною монетою Понта і Пафлагонії (111–105 р. до н.е.). Крім того, назву башти Неоптолема, яка розташовувалась неподалік від Тіри, дослідники пов’язують з іменем відомого наварха Мітрідата Неоптолема (кінець ІІ — початок І ст. до н.е.). Про економічні ж зв’язки Тіри з Понтійським царством свідчать і знахідки монет міста Аміса. Близько середини І ст. до н.е. Тіра була зруйнована, ймовірно гетами, але вже в середині І ст. н.е. життя в місті відновлюється і пов’язано це із включенням Тіри до складу Римської провінції Мезії. В Тірі зберігаються основні риси притаманні античному міському самоуправлінню, але державний устрій відчув помітну аристократизацію, разом із греками державні посади обіймають і римляни. Тіра користується правом безмитної торгівлі, підтвердженим у ІІ ст. н.е. імператором Антоніном Пієм, що стає однією з причин піднесення економіки і культури міста.

В 40-х рр. ІІІ ст. до н.е. Тіра знову була зруйнована, ймовірно навалою готів. Найпізніші знахідки з культурного шару римського часу відносяться до кінця ІІІ ст., але життя тут продовжується, ймовірно, до останньої третини IV ст. н.е.

Історична топографія Тіри до кінця не виявлена. Забудова Білгород-Дністровською і середньовічною Аккерменською фортецями обмежує можливості досліджень, тому про розміри і межі міста можна говорити лише умовно. Зараз городище займає площу 20 га, але скупчення будівельних решток та антична кераміка простежується в лимані на відстані до 100 м від берега, а це свідчить про значну абразивність узбережжя і відповідну руйнацію стародавнього міста.

Найбільш ранні будівельні комплекси Тіри, які відносяться до елліністичного часу, виявлені в східній частині Центрального розкопу. Це рештки двох житлових будов, розділених провулком, які мали наземні і підвальні приміщення. Частину підвалу однієї будови використовували як житлове приміщення. Нижню частину будови було облицьовано мармуром, а верхня — мала розпис на штукатурці.

Краще збереглись рештки будов перших століть н.е. Вони були зведені на шарі потужної підсипки на руїнах попередньої доби. Забудова міста носила в цей час терасовий характер. Розкрито вуличну магістраль шириною 2,5 м, орієнтовану з півночі на південь (1-а Поперечна вулиця), та ще одну (1-а Повздовжня) завширшки 1,75 м, орієнтовану з південного заходу на південний схід. По вулицям було прокладено водостоки. На Поперечній вулиці знайдено два великі будинки. Один з них складався з 7–8 приміщень і трьох внутрішніх дворів. На протилежному боці вулиці від будинку лишилось тільки чотири приміщення. Обидва будинки являють собою багатокімнатні житлові комплекси загальною площею не меньше 120 кв. м. Поруч з будинками відкрито рештки двох гончарних печей та залізообробну майстерню.

Південніше від житлових кварталів, на Центральному розкопі виявлено рештки оборонних споруд. Це три ділянки стін товщиною 2,15–2,20 м, які оточували міську територію з півночі, заходу і південного заходу, а також кругла в плані башта (внутрішній діаметр 12 м), складена із масивних прямокутних вапнякових блоків. Знахідки кераміки свідчать, що цитадель існувала з кінця І ст. до н.е. до середени ІІІ ст. н.е. На її території виявлено рештки монументальної прямокутної в плані споруди, яка була збудована в кінці ІІ ст. Двопанцирні стіни цієї споруди шириною 0,5–0,6 м були зведені на цоколі висотою 1 м. Вона була перекрита черепицею з тавром центуріона І-го Італійського легіону.

Міський квартал і цитадель зруйновано в ІІІ ст. н.е., а у другій половині ІІІ ст. н.е. тут були зведені нові будови. До нас дійшли рештки споруди, прибудованої до стіни круглої башти, а також кладки ще двох споруд з нетотожною орієнтацією, що свідчить про відсутність регулярної забудови в цей час.

Разом із чисельним амфорним матеріалом виявлено різноманітний святковий та повсякденний посуд, що свідчить про значне місце торгівлі в економіці міста. Вже в ІV–ІІІ ст. до н.е. в Тірі з’являється гетський посуд, а в перших століттях н.е. — посуд черняхівського типу. Крім того, виявлено посуд, який знаходить собі аналогії на скіфських городищах Нижнього Дніпра і пам’ятках зарубинецької культури. Можна виділити невелику кількість посуду виготовленого власне в Тірі. Зброя представлена трилопатевими вістрями стріл і залізним списом.

З пам’яток мистецтва треба назвати скульптури Гігієї і Пана, а також невеликі рельєфи із зображенням фракійского вершника. В одному з приміщень було знайдено скарб монет, срібні фібули та золоті персні. Більшість теракотових статуеток походять із західно-понтійських міст.

Некрополь Тіри не досліджувався, його розташування не виявлено. Відомі лише два кам’яні поховальні склепи. Один з них відкрито у 1895 р. за 2 км на південь від Білгорода-Дністровського. Склеп побудовано на скелі під земляним насипом висотою 5 м. Він складався із двох камер — вхідної і поховальної. В підлозі поховальної камери було вирубано дві могили, орієнтовані зі сходу на схід і перекриті кам’яними плитами. Могили були пограбовані ще в давнину.

Другу гробницю, аналогічну попередній, було виявлено у 1950 р. за 4 км від міста. Вона сильно зруйнована і також розкрадена. Ґрунтовий некрополь, ймовірно, знаходився в тому ж районі на березі лиману. Тут і досі знаходять фрагменти грецького посуду, а іноді й цілі амфори, монети, людські кістки.