Вступ

Шестопалова Л. М.

Теорія права та держави, як слушно зазначають учені в цій галузі, виконує роль як енциклопедії права, так і частково соціології та філософії права.

Теорія права та держави вивчає не якусь окрему галузь, напрям державного чи правового буття, а досліджує загальні та специфічні закономірності розвитку права та держави. Аналізуючи державу та право в цілому, в їх взаємозв’язку, теорія права та держави грунтується на пізнанні цих соціальних феноменів в історичній видозміні, порівнюючи загальні та специфічні закономірності сучасних державно-правових явищ світу.

У системі юридичних наук (галузевих і спеціальних, прикладних) теорія права та держави виступає як узагальнювальна наука, що має методологічне значення. Знання та розуміння загальних питань державно-правової дійсності, наприклад, правовідносин, правомірної поведінки, правопорушення тощо, основних фундаментальних понять є невід’ємним елементом правової культури та правової свідомості не лише юриста, політолога, політика, соціолога чи правоохоронця, – будь-якого гуманітарія, але й будь-якої сучасної освіченої людини.

Слід визнати, що в переважній більшості вищих навчальних закладів України та решти постсоціалістичних країн (поготів у середніх закладах освіти) теорія права та держави викладається з позитивістських підходів (державно орієнтованих, а не природничо-правових), що витікає навіть з самої назви навчальної дисципліни – теорія держави та права, – хоча вже робляться окремі неоднозначні спроби переорієнтувати теорію права та держави в сторону домінування природних прав, інтересів і свобод особистості. На наш погляд, на початку третього тисячоліття є недоречним змагальність, а тим більше протиставлення двох основних підходів до права – позитивістського та природничого. Нормальна життєдіяльність сучасної людини в глобалізованому та надінформаційному суспільстві неможлива без застосування всього комплексу здобутого загальноправового знання, але перехід до нього має бути логічно поступовим.

В Україні вже видано досить значне число підручників і посібників з теорії права та держави, які вийшли під різними назвами і, ясна річ, мають різний зміст, обсяг і власного читача. Теорія права та держави – одна з небагатьох наук і навчальних дисциплін, що подається і в доволі різний спосіб у значному числі видань (наукових, навчальних, довідкових) як вітчизняних, так і зарубіжних авторів і їх колективів. З часом їх ставатиме дедалі більше, оскільки спори між ученими триватимуть, феномен права розвиватиметься далі, трансформуватимуться його інститути, а різні, часто протилежні, погляди на основні питання права не втрачатимуть сенсу та привабливості для різних аудиторій.

Видані на теренах колишнього СРСР підручники і посібники, довідники та інші праці з теорії права та держави не дублюють одне одного, а логічно доповнюють, розвивають, закріплюють нові знання, оскільки ця наука та навчальна дисципліна є універсальною, базовою для всіх інших юридичних наук і навчальних дисциплін. Саме тому її часто називають загальною теорією права та держави або загальною теорією держави та права – все залежить від позиції науковців, їх концептуальних підходів, які з плином часу органічно можуть змінюватися.

Доопрацьоване та перероблене видання, яке ви тримаєте в руках, оскільки це довідник, акумулює загальні знання з теорії права та держави в лаконічній та найбільш доступній для сприйняття і запам’ятовування формі. У ньому знайшли відображення універсальні підходи до засвоєння практики державно-правового розвитку суспільства, що грунтується на праві та переважно оформлене в державу.

Автор намагався подати інформацію стисло і, разом із тим, змістовно, викласти основні поняття та категорії теорії права та держави як науки та навчальної дисципліни лапідарно, зрозумілою мовою, зокрема послуговуючись юридичною технікою. Завданням автора було допомогти читачеві зорієнтуватися в загальних закономірностях державно-правового простору та його будівництва, засвоїти ключові терміни, поняття та дефініції, зрозуміти їх зміст, навчитися аналізувати правове буття і робити власні незалежні висновки.

Довідник, за задумом, має стати екстрактом теорії права та держави.

Створення такого довідника стало можливим завдяки опрацюванню багатьох праць з теорії права та держави визнаних науковців, а також завдяки узагальненню їх поглядів на основні проблем цієї науки, виокремленню головних аспектів і наукових знахідок, практичних надбань. Наприкінці довідника подано лише приблизний перелік використаної та рекомендованої читачеві літератури.

Водночас пропоноване видання створене в класичному стилі, а тому містить більшість тем, які традиційно вивчаються в юридичних закладах освіти та на юридичних факультетах вишів.

Матеріал розташовано в тематичному порядку, поблочно: теорія держави та теорія права – не відповідно до основних проблем цієї загальнотеоретичної юридичної науки та навчальної дисципліни (де право має бути на першому місці), а згідно з тематичними планами їх вивчення.

Для зручного користування довідник споряджено алфавітним покажчиком термінів і понять, дефініції яких наводяться в основній частині, а також іменним покажчиком достойників, до яких звертається автор.

Довідник змістовно та структурно створено таким чином, що він може стати в пригоді не лише студентам юридичних факультетів та вузів, інших закладів освіти юридичного профілю, а також учням загальноосвітніх шкіл, зокрема в процесі вивчення основ правознавства, при підготовці до екзамену, але й абітурієнтам та широкому загалові читачів.

Цей посібник успішно апробований протягом кількох років у вищих юридичних закладах освіти України.