Богдан-Ігор Антонич

Богдан-Ігор Васильович Антонич (5 жовтня 1909 р., с. Новиця, нині Горлицького повіту Малопольського воєводства, Польща – 6 липня 1937 р., Львів) – український поет.

Майбутній поет народився у родині священика на Лемківщині – крайній західній території розселення українського народу. В 1920 – 1928 рр. навчався у гімназії в Саноку, в 1928 – 1933 рр. – у Львівському університеті (цілковито польському на той час) за фахом «польська філологія».

Перші його поетичні твори були опубліковані в 1931 році у Львові, тоді ж був надрукований перший збірник його поезій – «Привітання життя». Антонич відомий перш за все ак поет, його твори в інших жанрах не мали великого значення.

Помер Антонич зовсім молодим, на 28-у році життя, похований на Янівському цвинтарі. Його поетична діяльність тривала всього шість років…

Основні теми поезії Антонича – природа та внутрішній світ людини. В нього ми не знайдемо ніяких виразних політичних, соціальних чи національних мотивів – і це в той час, коли вся поезія була пронизана політикою. Антонич також не брав участі в політичному житті, не був членом жодної політичної партії, не відгукувався на політичні події.

Але то йому нічого не допомогло – коли прийшли московські визволителі, вся його творчість потрапила під суцільну заборону. Тільки з 1966 року почали друкуватись збірники його творів, у 1987 році на хвилі «перестройки» львівська громадськість підняла клопотання про необхідність популяризації його творчості.

Нині, на щастя, ми маємо повне зібрання творів Б.-І. Антонича (2008 р.), і доробок цього дуже своєрідного поета став приступним.

М. Ж., 28 липня 2013 р.