Довбуш
Богдан-Ігор Антонич
Опера в трьох діях (шістьох відслонах)
Особи:
Олекса Довбуш
Дзвінка
Степан, її чоловік
Свекор (Степанів батько)
Свекруха (Степанова мати)
Кастелянша
Баюрак, опришок
Орфенюк, опришок
Пилип, мандрівний крамар
Перший весільник
Другий весільник
Перший опришок
Другий опришок
Весільники, селяни й селянки, опришки
Примітки
Наречена Б. І. Антонича Ольга Олійник зазначає:
«В 1935 році [Антонич. – Упор.] переговорює з відомим композитором Антоном Рудницьким про задуману оперу «Довбуш», до якої Рудницький замовляє лібретто. Виготовляє сюжет (аж три версії) й починає писати. При кінці 1936 року видає третю, найбільшу свою збірку – «Книга Лева»… Одночасно закінчує лібретто. Проте композитор домагається багатьох змін, що було майже рівнозначне з писанням другого лібретто. Досить нерадо береться за нього. Це були не якісь маловажні зміни, а праця від початку.
Та все ж таки пише. Таким чином постають два «Довбуші». Первісний як цілість із безсумнівно більшою літературною вартістю і другий – значно перероблений. Ця праця затягається аж до часу його хвороби, до червня 1937 року. Вже в санаторії робить останні поправки й диктує мені, бо сам не може писати. Скінчив тільки дві дії, а третю мав писати вдома по вакаціях» [Олійник (Ксенжопольська) О. Надгробок на могилі щастя // Весни розспіваної князь: Слово про Антонича. – Львів, 1989. – С. 368].
Ні повністю, ні частково «Довбуш» за життя Б. І. Антонича не друкували. Одразу по смерті поета у «Ділі» (1937. – 9 лип.) було опубліковано «виїмки з недрукованого рукопису лібретто до опери А. Рудницького». Відтак уривок з опери «Довбуш» надруковано: Ми. – 1939. – Кн. 3 (10), травень – червень. – С. 5 – 9 (від початку першої дії до закінчення «балади про Довбуша» Пилипа).
Перша редакція у повному обсязі вперше опублікована: Жовтень. – 1965. – № 9. – С. 56 – 102 (з літогравюрами Євгена Безніска). Передруковано у «Перстенях молодості, 1966»; «Пісні про незнищенність матерії, 1967» та «Поезіях, 1989».
Як зазначають упорядники «Зібраних творів, 1967», «текст лібретто, що його подав цілістю львівський «Жовтень» (1965, ч. 9), надрукований з однієї з копій того самого машинопису, що є в руках редакторів цього видання. Проте у львівському виданні є чимало дрібних похибок, спричинених імовірно невиразним друком машинопису» (С. 369). Упорядники «Зібраних творів, 1967» мали «машинопис лібретто до опери «Довбуш» з власноручними поправками Антонича» (С. 357). За «Зібраними творами, 1967» першу редакцію «Довбуша» передруковано у «Творах, 1998».
На сьогодні жодна із машинописних копій «Довбуша» не збереглася. Серед рукописів Б. І. Антонича, які С. Гординський передав до Львівська національна бібліотека, машинописних копій двох редакцій «Довбуша», які він разом із Б. Рубчаком використовував під час підготовки «Зібрання творів, 1967», немає. Так само невідомий є рукопис «Довбуша». у Львівській національній бібліотеці зберігаються лише окремі уривки чорнового характеру, зокрема од. зб.: 68 / 2; 69; 175. Од. зб. 176 містить «Вступ до другої дії “Довбуша”» із датою написання «26 травня 1936», а також «Марш опришків із II дії Довбуша» із датою написання «18 червня 1936». Од. зб. 69 містить аркуш, на якому початок і кінець «Довбуша» (зверху – список всіх дійових осіб, середина відділена лінією, внизу – остання репліка Довбуша і ремарка «кінець»). Цей фрагмент датовано: «Четвер, 1 жовтня 1936».
Текст першої редакції «Довбуша» подаємо за «Зібраними творами, 1967». Уривок із першої дії, друкований у «Ми», подаємо за цією публікацією.
Рудницький Антін (7.2.1902 – 30.10.1975) – український композитор, диригент, піаніст, педагог, музикознавець. Диригент оперних театрів у Харкові (1927 – 30), Києві (1930 – 32), Львові (1932 – 34), оркестрів у Львові, Варшаві. З 1938 – у США. Окрім «Довбуша» (1936 – 38), автор балету «Буря над Заходом» (1932), опери «Анна Ярославна – королева Франції» (1967), трьох симфоній, кантат, інших інструментальних творів, праць із музикознавства.
Подається за виданням: Богдан Ігор Антонич Повне зібрання творів. – Льв.: Літопис, 2008 р., с. 331 – 415.