Іван Нечуй-Левицький

Іван Семенович Левицький (13 (25) листопада 1838 – 20 березня (2 квітня) 1918) – український письменник.

Іван Нечуй – його літературний псевдонім (також він публікував свої твори під псевдонімами І.Баштовий, А.Глаголь, О.Криницький; від 1890-х років почав уживати підпис І. Нечуй-Левицький, який набув загального поширення задля відрізнення його від інших Левицьких).

Народився Іван у містечку Стеблів (нині – Корсунь-Шевченківського району Черкаської обл.) у родині священика. Стеблів стоїть на річці Рось, і ця річка, села і містечка на ній стали улюбленим місцем дії оповідань і повістей письменника.

Освіту він здобув у Богуславському училищі (1845 – 1853), Київській семінарії (1853 – 1858), Київській духовній академії (1861 – 1865). Закінчивши академію, він відмовився від духовної служби і працював учителем російської мови (1865 – 1885) в різних середніх учбових закладах.

В 1885 році він вийшов у відставку й оселився в Києві, з якого майже не виїжджав. Тут він і помер, похований на Байковому цвинтарі.

До літературної творчості І. Нечуй-Левицький звернувся невдовзі після закінчення академії. Його творчому зростанню сприяв П. О. Куліш, який виступав його порадником і редактором, а також передав його перші твори для публікації до Львова, до журналу «Правда». Значна частина творів І. Нечуя-Левицького була вперше надрукована у Галичині, у Львові; у Російській імперії його твори часто псувались або повністю заборонялись цензурою.

Основна тема прозових творів І. Нечуя-Левицького – сучасне йому життя українських селян та міських інтелігентів, виникнення прошарку найманих робітників. Деякі його художні твори присвячені історії України. Писав він і науково-популярні брошури по історії України.

Упродовж всього життя І. Нечуй-Левицький виступав з теоретичними і публіцистичними статтями, в яких обстоював єдність української літературної мови, обговорював значення літератури для розвитку українського народу. Дуже показово, що в його рясній літературній спадщині зовсім немає творів російською мовою, що було на той час не дуже поширеним явищем.

Творчість І. Нечуя-Левицького справила дуже значний вплив як на його сучасників, так і на наступні покоління українців. Його по праву вважають класиком української літератури.

М. Ж., 21 жовтня 2016 р.