Мария

Опанас Шпигоцький

(Отрывок из поэмы Пушкина «Полтава»)

Пан пишний Кочубей, на славу!

Кругом, як панночку, Полтаву

Квітчають хутори його

З садками й темними лугами.

Все бучно, найдеш усього:

По волі коні косяками

Басують, мріють по степах;

А хто степи його огляне?

І хто поліче все надбане

В світлицях, скринях і льохах?

Та що йому і коні сії,

І довгогриві, й воронії,

І вся худоба йому та?

Хай гору срібла дасть орда

І коні ще будь вороніше;

А таткові всього миліше,

Любіше доня молода.

А що ж, Полтавонько-матусю?

Хто бачив краще, ніж Марусю?

Хай квітку темний луг коха –

Не викоха її свіжіше;

Лілія біла, рівна хай, –

Вона й її біліш, рівніше!

На ставі пишно лебедь сплив, –

Вона рушається пишніше!

Хто птицю на літу ловив –

Вона і від неї бистріше;

І снігу груди їй біліш,

І кучері лляні чорніш

Самої хмари в темні ночі,

І зіроньок ясніші очі;

А рання роза – ротик їй.

Не об одній уроді сій, –

Уроді, марній квітці літа, –

Всіх дивувала слава світа!

О ні! Душа ще краще в ній!

О, як Полтави ясна панна,

Розумна, тиха і не чванна!

Зате на диво й женихів

Москва й Україна їй слала,

Вона ж вінця, як ланцюгів,

Лякалась, відо всіх втікала

І всіх з нічим випроводжала.

Аж ось – сам гетьман шле сватів!

Примітки

Вперше надруковано в «Украинском альманахе», Харків, 1831 р., с. 52 – 54.

«Мария» – це вільний переклад початку першої пісні поеми О. С. Пушкіна «Полтава». Подається за першодруком.

Подається за виданням: Українські поети-романтики. – К.: Наукова думка, 1987 р., с. 84 – 85.