«Тільки тебе вбачила…»

Опанас Шпигоцький

Тільки тебе вбачила, мій милий, коханий!

Тільки ясні оченьки ти на мене звів –

О як, моє серденько, ти тільки глядів;

Білий світ заслали скрізь якіся тумани;

Паше з мене полум’ям, і, в день літній, ясний,

Лютий мороз тіпа всю; стою, обмертвів;

Мовити хотіла я – язик занімів;

Сумно мені сталося; дух гвалт підняв страшний

Серце мало б вирвалось; я млію, тремчу,

Мру і оживаю вп’ять – слізьми як заллюся,

Руки врізь розкинулись, до тебе лечу;

Моцно жму до серденька і вже не пущу.

Хоть вмру я біля тебе, а не розлучуся;

Або твоя, милий, або – утоплюся.

Примітки

Вперше надруковано в журн. «Вестник Европы», 1830, № 9 (травень), с. 51, як перший вірш у складі добірки із двох творів лід спільним заголвоком «Два сонета «Малоросийских», за підписом: «Ш.» Перед текстом стоїть цифра 1, а нижче – зазначено розмір, яким написано твір:

– 000 – 000 – 00 – 0

– 000 – 000 – 00 –

Публікація супроводжується авторською приміткою такого змісту: «Правописание здесь соблюдено совершенно сообразно выговору, исключая одной буквы ѣ, которая всегда малороссиянами выговаривается как русское «и». – Соч.».

Твір є вільною варіацією на тему другого сонету А. Міцкевича «До Лаури». Подається за першодруком.

Подається за виданням: Українські поети-романтики. – К.: Наукова думка, 1987 р., с. 83.