Dies caniculares 1951

Володимир Голань
(переклад Світлани Шакули)

Липень зухвало розлігся між хмар,

наче собака в ліжку…

А внизу – пагорб, що дивиться боком і зизооко,

а внизу – ти, скручений так за борги,

що боїшся розрізати щойно куплену книжку…

Задуха і спека лише натякають

про смерть, котра стоїть біля гирла в озеро –

але вона завжди є загрозою!

Гаразд! Я завжди виходив із дому сам,

але завжди аж двох коней сідлав:

другого коня – для свого двійника.

Коли ж нас сьогодні обох роззули,

поскачем зі шпорами на босих ногах!

Примітка перекладача

Латинський вираз “Dies caniculares“ означає найбільш спекотні дні літа, але для автора, безумовно, найбільш гарячими днями є дні боротьби в моральному плані. Адже поетична творчість вимагає сідати на Пегаса навіть босим (бідним, з боргами), але впевненим у своїй правоті (подвоєним) і озброєним гострим словом (шпорами).