До останньої копійки

Володимир Голань
(переклад Світлани Шакули)

Дивилися йому в очі, аби не бачити ті очі,

дивилися на світ, аби світ того не побачив,

бігали від Анни до Каіафи і від Каіафи до Пілата,

проходили повз нього, стиснувши зуби,

кажучи про себе: “Окрім божого дару ще й лайно з ним!”

Але він був один,

наче був не з того покоління,

але він був один, що в серці мав тільки любов,

і відтоді він став аж надто великим,

він був один зі своїм запитанням, навмисне нав’язаним,

як останній день перед закінченням останнього кварталу,

він був один, наче людина, що спить…

Але бути одним і під час безсоння?

Так, бо серцевина душі – то лише початок болю…

Примітка перекладача

Проповідницький подвиг Ісуса Христа завжди буде прикладом для всіх творців, особливо для поетів. Але людський світ створений таким чином, що тільки страждання, і особливо страждання великих, примушують людей звернути на них увагу, тобто прислухатися до їх слів та закликів.