Горе

Володимир Голань
(переклад Світлани Шакули)

Горе, як то кажуть, буває німим…

Але більшість людей, та ще й самотніх,

хоче довіритись, пожалітись, поскаржитись,

І ти їх слухаєш, і ти з ними страждаєш,

але завжди чекаєш на натхнення:

таємне та незбагненне,

котре буває влучним, хоча і не буквальним…

Вірний собі, ти не міг бути завжди собою…

Але ніколи не розкривав

почуття тих, хто про них мовчав…

Примітка перекладача

Поети завжди відгукуються на страждання інших, але не буквально, а за допомогою своєї творчості, натхнення до якої є навіть для поетів таємничим та незбагненним. Але для того, щоб поет почув інших людей, ті люди також мусять хоч щось зробити чи сказати, тобто – не мовчати.