Гори йдуть, квіти йдуть

Володимир Голань
(переклад Світлани Шакули)

Ворони – дзьобом до гір… Буде весна…

Ми теж лише молимось з давніх давен…

З пустого до порожнього – крокує наш час

а машини крокують – незалежно від нас,

Моє серцебиття – неритмічне. Як би тоді

міг не бути таким і ритм моїх віршів?

Гаряча відданість поетичним ілюзіям!

Примітка перекладача

Весну з нетерпінням чекають люди в усі часи – незалежно від рівня цивілізації (а машини крокують – незалежно від нас). Але для поета весна – то надія на те, що він напише вірш, котрий примусить серця людей битися швидше. Швидше для того, щоб їх життєвий час не минав даремно (порожньо). І тоді гори (вічність) наблизяться до нас, як вічно наближається до нас квітуча весна.