Під горою Бланік

Володимир Голань
(переклад Світлани Шакули)

Поет не може надіятись на когось.

І не так, як пророк Ілля,

коли йому їжу приносив ворон.

Шлях до Лицарства – дуже довгий,

цей шлях вимагає терпіння,

як терпеливо чекаєш іскру,

коли запалюєш вогнище…

Навіть погода не завжди ласкава,

погода-кав’ярня, де сидить ангел

біля столу в дощовику

і не їсть швидкого борщу

відсовуючи його підсвідомо,

бо чекає на замовлене вино,

що звільнить його свідомість…

Поет, можливо, теж створює,

а коли він отримує милість,

ніколи не стане творити. Бо тоді,

коли він відкидає свою місію,

чи прийме його Платон

в своє ідеальне село?

Примітка перекладача

Швидко написані вірші (швидко приготовлений борщ) не зможе задовольнити справжнього поета, йому для натхнення потрібні довгі та глибокі роздуми про життя (чекає на замовлене вино). Призначенням поета є також покращення життя людей, а для цього поету потрібно бачити не плюси (милості), а мінуси, недосконалість, страждання людей. Тільки тоді він зможе критикувати ті мінуси, закликати до кращого, тобто створювати ідеальне.