Єва...

Володимир Голань
(переклад Світлани Шакули)

Марії Томашовій

То був час молодого вина… Осінь

обплітала пляшки гнутою лозою,

і змія вже не на камені, а під вересом

скрутилася калачиком, прикрилася собою.

“Краса нищить кохання, а кохання – красу”

мовила мені, і я віддав належне непарному числу,

як колись приносив жертву язичницьким богиням.

Думала при цьому тільки про себе,

байдуже уявляючи,

що вічність – то не безсмертя.

Була така гарна, що якби хтось спитав,

куди ми з нею йшли, я б не сказав про пейзажі

(і не тому, що слова безсилі передати почуття,

а просто тому, що дощем мовчання

краще озвучувати мову кохання).

Була така гарна, що мені знову, як і колись

захотілося жити, але зовсім по-іншому.

Була така гарна, що в шаленстві моїх почуттів

я чекав на ще більше, ще більше своє божевілля…

Примітка перекладача

Щоб люди знали про кохання, якби не поети?.. Тільки поети вміють словами передати красу цього божественного почуття!.. В словах героїні “Краса нищить кохання, а кохання – красу” відображена філософська глибина любові, котра виникає між двома закоханими. Адже захоплення лише зовнішньою красою може зруйнувати справжнє кохання, а прагнення лише до фізичного близькості часто руйнує красу почуття, що виникає перш за все в душі.