Колись

Володимир Голань
(переклад Світлани Шакули)

Колись гість, потім чужинець, нарешті нетерпеливий фантом,

я завжди хотів впевненості в житті,

принаймні для тих, кого я кохаю.

Але яким би диким не було моє кохання до них,

я торкався до них тільки ранами…

О мої докори, ви такі старі, але завжди свіжі,

Як тоді, коли біля якогось невимовленого пагорба

я вдихав листочок полину в найвищому стані журби,

поки місяць крутився китайською стіною в імператорській голові!

Примітка перекладача

Докори сумління по відношенню до своїх близьких є нормою для чутливої душі поета, адже його рідні змушені переживати всі біди, які переживає поет у своєму серці, бо поету завжди болять біди народів, які страждають через нерозумних правителів (імператорів старих чи нових).