По смерті сестри Ружени

Володимир Голань
(переклад Світлани Шакули)

Померла ти, мені ж, як докір, – є куча телеграм

з найнепередбачуваніших місць,

котрі з мого сумління творять гори.

Їх висота така значна й така висока,

що я кочуся з них, немов у прірву –

і лиш тоді, коли мені ти все пробачиш,

можливо, знову я заплачу, наче ріки,

що течуть з усіх земних джерел…

Примітка перекладача

Ріки живляться джерелами, а вірші поета живляться жалями та докорами, особливо, коли це докори совісті по відношенню до найрідніших людей.