Сніг

Володимир Голань
(переклад Світлани Шакули)

Сніг почав падати опівночі. І це – аксіома,

що найкраще в цей час сидіти на кухні вдома,

навіть якщо та кухня – то кухня твого безсоння.

Тепло, п’єш собі вино, вариш собі їжу

і дивишся у вікно на безмежно довірливу вічність.

Нащо хвилюватися про життя, яке лише – дві точки

народження і смерті, хоча лінія, звісно, не пряма.

Навіщо мучитись, дивлячись в календар

і думати про те, скільки ще таких проживає.

І усвідомлювати те, що ти не маєш

навіть на черевички для Саскії.

І для чого тобі вихвалятися,

що ти більше за інших страждаєш.

І якби на землі не було так тихо,

то снігопад варто було б вигадати.

Як заспокійливе снодійне, не для забави.

Примітка перекладача

Заспокійлива дія тихого снігопаду спонукала героя до філософських роздумів про життя, зокрема про те, що не варто говорити про свої страждання, бо це буде виглядати так, наче герой хвалиться своїми муками, тобто своєю святістю.