Поліцейські хапають Буратіно і не дають йому мовити жодного слова у своє виправдання

Олексій Толстой

Лисиця Аліса гадала, що Буратіно піде спати, але він все сидів на купці сміття, біля заритих монет, терпляче витягнувши носа. Тоді Аліса наказала коту залишитися стерегти його, а сама побігла до найближчого поліцейського відділку. Там у кімнаті, заповненій важким тютюновим димом, за столом, заляпаним чорнилами, смачно хропів черговий офіцер-бульдог.

Лисиця лагідним, доброзичливим голосом мовила до нього:

— Пане мужній черговий, чи не могли б ви затримати одного безпритульного злодюжку? Велика небезпека загрожує всім багатеньким і шановненьким громадянам цього міста.

Спросоння черговий бульдог так голосно гаркнув, що під лисицею, котра аж присіла з переляку, з’явилася калюжа.

— Злодюжка! Гав!

Лисиця пояснила, що небезпечного злодюжку, котрий зветься Буратіно, щойно виявили на пустирі.

Черговий, все ще гаркаючи, подзвонив. Вбігли два довгоногих добермани-пінчери, сищики, котрі ніколи не спали, нікому не вірили, і навіть самих себе підозрювали у злочинних намірах.

Черговий наказав їм негайно схопити і привести небезпечного злочинця, живим або мертвим, у відділок.

Сищики в один голос відповіли:

— Гав!

І помчалися на пустир особливим хитрим галопом, закидаючи задні ноги у різні боки.

Останні сто кроків вони непомітно проповзли на животах, і несподівано кинулися на Буратіно, схопили його під пахви, скрутили руки, і потягнули у відділок.

Буратіно розпачливо бовтав ногами, благав відповісти йому — за що?.. за що?.. Сищики відповідали:

— Там розберемося…

Лисиця і кіт, тим часом, викопали чотири золоті монети. Лисиця так хитро почала ділити гроші, що у кота опинилася одна монета, а в неї — три. Кіт мовчки вчепився кігтями їй в пику. Лисиця міцно обхопила його лапами. І вони почали качатися клубком по землі, видаючи загрозливе шипіння в перемішку з цявканням. Котяча і лисяча шерсть клаптями літала в повітрі на тлі місячного світла.

Добряче роздряпавши одне одному боки, вони нарешті поділили монети порівну і тієї ж ночі зникли з міста.

Тим часом сищики привели Буратіно у відділок. Черговий бульдог виліз із-за столу і сам обшукав його кишені. Не знайшовши нічого, крім грудочки цукру і крихт мигдального печива, він погрозливо засопів на Буратіно:

— Ти скоїв три злочини, негіднику: ти — безпритульний, безпаспортний, і безробітний. Відвести його за місто і втопити у ставку.

Сищики разом відповіли:

— Гав!

Буратіно намагався розповісти про тата Карло, про свої страшні пригоди. Все марно! Його ніхто і слухати не хотів. Сищики підхопили хлопця попід руки, галопом потягнули за місто, і кинули з мосту у глибокий брудний ставок, повний жаб, п’явок і личинок водяного жука.

Буратіно хлюпнувся у воду, і зелена ряска стулилася над ним.