Символи Петрівського району
та селища Петрове

Віталій Кривенко (Кіровоград)

Петрівський район отримав свою назву від селища Петрове, що стало центром утвореного 1923 р. району у складі Криворізького округу Одеської губернії. У 1939 р. його передано до складу новоствореної Кіровоградської області. Район неодноразово зазнавав територіальних змін у зв’язку з адміністративним перерозподілом і тільки від 1967 р. межі його не змінювались до теперішнього часу. Розташований на сході Кіровоградщини. У районі переважає сільськогосподарське виробництво, що спеціалізується на зерновому землеробстві та тваринництві.

Характерною для ландшафту Петрівщини є підвищена, хвиляста рівнина з типовою лісостеповою рослинністю, розчленована балками, ярами і долинами ріки Інгульця та його приток Бешки, Зеленої, Жовтої. Більше ста курганів виявлено археологічними експедиціями на території Петрівського району. Вони є не тільки поховальними могилами минулих епох, а й пам’ятниками рукотворного ландшафту степу України. У ХVI-ХVII ст. територія теперішньої Петрівщини входила до Вольностей війська Запорізького. Тут з’являються запорізькі зимівники, формується козацька топоніміка – більш ранні безіменні кургани найменуються могилами з власними назвами: Бекетова, Січова, Стареча.

До найдавніших населених пунктів району належить село Зелене, яке розташоване на місці запорозького зимівника, заснованого у другій половині ХVII ст., село Новий Стародуб, що згадується у письмових документах початку ХVIІІ ст. та сучасний районний центр селище Петрове. За одним з усних переказів Петрове виникло у кінці ХVII ст. як хутір козака Петрика – Петра Івановича Іваненка. Але то лише версія, бо достовірним є те, що Петрик поселився пізніше на правому березі р. Бешки на місці теперішньої Нової Праги і поселення мало назву Петриківка. За іншим переказом селище засноване запорізьким козаком Петром Глобою у 60-х рр. ХVIIІ ст., але підтвердження цьому не знайдено. Найбільш вірогідним виникнення Петрового пов’язане з діяльністю кошового отамана Петра Кальнишевського. Через теперішній Петрівський район, від села Дереївки на Дніпрі до річки Жовтої при впадінні її в Інгулець, проходила межа Вольностей Війська Запорозького та Нової Сербії. У противагу діям царського уряду, який почав інтенсивно залюднювати ці землі переселенцями – сербами, хорватами, болгарами, створюючи лінію військових поселень, Петро Кальнишевський, починаючи з 1767 р., став переселяти одружених запорожців з хуторів на землі понад кордонами військових поселень. Так виникли козацькі слободи (Богданівка, Іскрівка, Верблюжка, Ганнівка та ін.). За десятиріччя свого отаманування Кальнишевський заселив десятки сіл. Маючи власні землі в межах теперішнього Петрівського району, він відіграв значну роль у заселенні Петрівщини. Козацький зимівник, у якому періодично мешкав кошовий отаман, був названий Петровим.

Петрівська районна державна адміністрація та районна рада 2002 р. звернулась до Кіровоградського обласного відділення УГТ про допомогу в створенні символів району. На той час рішенням сесії Петрівської селищної ради від 2 березня 2001 р. №241/23 вже була затверджена символіка селища Петрове (автори проекту В. Кривенко, К. Шляховий).

Герб: у червоному полі золотий хрест св. Петра з накладеним у стовп червоним козацьким списом.

Прапор: червоне квадратне полотнище з жовтою вертикальною смугою від древка, на якій зображення червоного козацького списа, ширина жовтої смуги становить 1/3 ширини прапора.

До цього в селищі використовувалась емблема, намальована без урахування правил геральдики, прапора не було. Петрівський район власної символіки не мав. На розгляд геральдичної комісії при Кіровоградський обласні раді були представлені три варіанти герба та прапора Петрівського району, розроблені членами Кіровоградського обласного відділення УГТ. Геральдично-вексилологічну експертизу цих проектів провів голова УГТ А. Гречило.

Після розгляду на сесії 28 березня 2003 р. депутати Петрівської районної ради рішенням № 31 затвердили символи району (автор проекту – В. Кривенко). При розробці проекту використані історичні та археологічні матеріали, представлені О. Полячком та М. Тупчієнком.

Герб: у синьому полі срібна підвищена вузька балка; у верхній частині щита золоте сонце, внизу – золоті перехрещені булава та колос.

Прапор: прямокутне полотнище зі співвідношенням сторін 2:3, яке складається з трьох горизонтальних смуг – синьої, білої та синьої, співвідношення ширин цих смуг рівне 3:1:1, у верхньому куті від древка зображені жовті перехрещені булава та колос.

Срібна підвищена вузька балка є символом ріки Інгулець, що протікає територією Петрівщини. Інгулець, крім історичного завжди мав і має велике значення у формуванні господарства району. Зображення сонця у верхній частині щита уособлює життя, тепло та світло. Перехрещені булава та колос символізують Петрівщину як козацький край, землі якого входили до Вольностей війська Запорозького, а також пов’язаний з цим початок її заселення. Козацька (отаманська) шапка, яка увінчує щит, та булава в гербі нагадують про роль кошового отамана Петра Кальнишевського та козацького руху в історії Петрівщини. У прапорі застосовані основні фігури та кольори герба.

Опубліковано : Знак, 2003 р., ч. 29, с. 6 – 7.