Символи українського флоту

Олексій Хлобистов (Севастополь), Михайло Слободянюк (Львів)

Особисті нарукавні емблеми кораблів та частин Військово-Морських Сил України з’явились аж 1994 р. – трохи пізніше, ніж в інших видах Збройних Сил України. Це пов’язане із складними проблемами створення українського флоту, якому довелось долати шалений спротив з боку радянсько-російских адміралів-шовіністів.

Першими нарукавну емблему створили моряки фрегата «Гетьман Сагайдачний». Це була скромна емблема з символом корабля – головою вовка на тлі козацького прапора у вигляді малинового полотнища з жовтим хрестом посередині. Носили її в верхній частині правого передпліччя. Трохи нижче нашивали прямокутник синьо-жовтого кольору з чорним написом «УКРАЇНА» (цікаво, що така стрічка сподобалась і військовослужбовцям інших видів Збройних Сил, тому її стали виготовляти і носити всюди).

Наприкінці 1994 р. у Львові виготовили ще три нарукавні емблеми: для управління 1-ї бригади надводних кораблів, фрегата «Гетьман Сагайдачний» та корабля управління «Славутич». Основу всіх трьох емблем складав єдиний символ – військово-морський прапор України, доповнений написами «ВМС УКРАЇНИ» та назвами підрозділів (1 БрНК, U-130, U-510).

Трохи пізніше, в 1997 р., ініціатива створення нарукавних емблем перейшла до Севастопольского військово-морського інституту (СВМІ). Це сталося з двох причин: по-перше, незадоволення курсантів запровадженим від 1993 р. загальним нарукавним знаком ВМС; по-друге – бажання мати свою власну емблему на кожному факультеті. Для вирішення цих питань командування інституту утворило робочу комісію з розробки військової символіки СВМІ.

Оскільки за п’ять років Незалежності українські моряки полюбили свій військово-морський прапор, тому прийняли рішення взяти його за основу емблем. При цьому форма щита та його розміри були вибрані так, щоб вони пасували до вже існуючих нарукавних знаків різних курсів навчання (так званих «курсівок»). Ось чому щит мав п’ятикутну форму (мал.1).

Для систематизації нарукавних знаків факультетів необхідно було відпрацювати їх загальний вигляд. Досвід іноземних флотів показує, що корабельні символи часто побудовані за єдиним принципом: щит круглої чи ромбоподібної форми, на тлі якого розміщена емблема, обрамлена канатом; у верхній частині – планка з назвою корабля, а вгорі щит вінчає корабельна корона. Цей досвід врахував севастопольський художник В’ячеслав Руденко, і, на нашу думку, була зроблена досить оригінальна загальна основа корабельних символів, яка не копіювала іноземних аналогів, і водночас відповідала кращим світовим зразкам.

Створена емблема мала форму щита круглої форми, облямованого якірними ланцюгами із дев’яти ланок. Верхні ланки кріпляться до жвакогалсів, а нижні – до пластини стилізованої лапи якоря, на якій містилася назва корабля чи військової частини. Вінчає щит малий державний герб України (мал.2).

Наприкінці березня 1997 р. наказами заступника Міністра Оборони України командувача Військово-Морськими Силами України адмірала М. Єжеля обидва проекти затверджено.

Таким чином була визначена форма нарукавної емблеми. Далі екіпажі кораблів та інших військових частин за власним бажанням розробляли свої емблеми. Перші нарукавні емблеми встановленого зразка з’явились у СВМІ та у фрегата «Гетьман Сагайдачний» – флагмана ВМС України.

На жаль, процес створення символіки українського флоту мав свої недоліки. Передовсім, не було керівного органу ВМС, який міг би організувати роботу з розробки символіки, проводити експертизу та реєстрацію проектів емблем кораблів і військових частин. Також не існувало системи затвердження емблем керівництвом ВМС України. Внаслідок цього екіпажі розробляли символи на свій розсуд, і, як це часто бувало, деякі нові нарукавні емблеми сліпо копіювали вподобані іноземні зразки. Окрім того, під час розробки емблем моряки враховували призначення свого корабля. Тому, наприклад, у з’єднанні протичовнових кораблів вибрали загальним символом акулу, яка знищує підводний човен. Це призвело до того, що емблеми різних кораблів повторювали одна одну, відрізняючись лише деякими деталями. За аналогією з емблемою морської піхоти, моряки продовжували використовувати військово-морський прапор як тло, на якому розміщувалася власна емблема, що, фактично, дублювало загальний символ ВМС України, яка носилася на лівому рукаві однострою. Іноді новорозроблені емблеми з великою кількістю елементів і деталей на невеликій площі втрачали виразність та читабельність (тобто – можливість швидкої ідентифікації приналежності її власника до корабля чи частини).

Ще одним істотним недоліком стало те, що затверджена командувачем ВМС України загальна форма емблеми для кораблів стала трактуватись як обов’язкова і для всіх інших частин, навіть тих, що не були пов’язані з корабельним складом.

Багато незручностей при розробці емблем виникало через те, що органи управління та військові частини часто змінювали назви, тому емблеми втрачали актуальність раніше, ніж їх встигали виготовити.

Важливою подією стало створення за наказом заступника Міністра оборони України – командувача Військово-Морськими Силами України в лютому 2001 р. Геральдичної ради ВМС України з метою реалізації на українському флоті вимог «Концепції розвитку символіки, прапорництва та емблематики Збройних Сил України та інших військових формувань, передбачених законодавством України», відповідно до Указу Президента України від 18 травня 2000 р. № 694 «Про впорядкування геральдичної справи в Україні» та від 30 листопада 2000 р. № 1271 «Про геральдичні знаки, емблеми і прапори центральних органів виконавчої влади України». Для підготовки робочих матеріалів до розгляду на засіданні Геральдичної ради створено позаштатну історико-геральдичну групу, яку очолив старший викладач Севастопольского військово-морського ордена Червоної Зірки інституту капітан 2 рангу О. П. Хлобистов.

Геральдична група уважно проаналізувала існуючий стан геральдичної справи у ВМС України, ознайомилася з традиціями в галузі емблематики, які склалися у військових моряків закордонних країн (передовсім – європейських), що мають багатий геральдичний досвід.

В результаті зроблено такі висновки:

- затверджена форма нарукавної емблеми залишається лише для кораблів та носиться корабельним складом;

- іншим підрозділам рекомендована система різних форм щитів для Управління ВМС (мал.3), управління об’єднання (мал.4), управління з’єднання (мал.5), управління дивізіону (мал.6) і СВМІ (мал.7), хоча не забороняється використання й іншіх варіантів;

Мал.3	Мал.4	Мал.5

Мал.6	Мал.7

- рекомендовано вживати щити синього кольору – барви моря; колір канта вибирається на підставі традиційних кольорів родів ВМС, а саме: для корабельного складу – жовтий; для морської піхоти та берегової охорони – червоний; для авіаторів – блакитний; для частин технічного, тилового, медичного та фінансового забезпечення – малиновий;

- рекомендується, по можливості, запобігати використанню іменних назв підрозділів на емблемах, оскільки емблематика повинна розмовляти мовою символів, а не літер;

- при розробці емблем кораблів враховувати у першу чергу їхні іменні назви, а не призначення, що дозволяє в майбутньому передавати назву та емблему кораблю-наступнику як естафету;

- при розробці емблем будь-яких підрозділів враховувати у першу чергу їхнє призначення, історію розвитку;

- кораблі, які мають іменну назву міста, обов’язково повинні використовувати в емблемі його герб або основні елементи герба;

- кораблі, які мають іменну назву видатного діяча, обов’язково повинні містити в емблемі основні елементи його родового герба (очевидно, якщо ця особа мала такий герб);

- кораблям чи підрозділам, які мають іменну назву чи почесне найменування видатного діяча, не рекомендується використовувати їхні портретні зображення в нарукавних знаках, але допускається такі зображення на нагрудних знаках;

- при розробці емблем не рекомендується використовувати національні державні символи – Державний Герб, Державний Прапор та військово-морський прапор ВМС ЗС України;

- новостворювані емблеми, по можливості, повинні бути лаконічними, легко читатися;

- усі емблеми необхідно подавати на експертизу у Воєнно-геральдичну службу Генерального штабу Збройних Сил України через геральдичну групу Головного штабу ВМС ЗС України, а після затвердження реєструвати в Геральдичній раді ВМС, після чого диплом із зображенням емблеми надається командиру, а перший примірник диплома зберігається у геральдичній групі Головного штабу ВМС ЗС України.

Наприкінці пропонується ознайомитися з деякими зразками вже затверджених емблем кораблів ВМС України (мал.8-13). У статті не представлені існуючі емблеми таких кораблів, як «Гетьман Сагайдачний", «Славутич", «Костянтин Ольшанський», які, на нашу думку, не відповідають рекомендаціям та потребують доопрацювання. В основі всіх приведених емблем – герб міста, ім’я якого носить корабель. На емблемі корабля управління «Донбас» зображено основний елемент герба міста Лисичанська, яке має шефство над ним.

Мал.8	Мал.9	Мал.10
Мал.11	Мал.12	Мал.13

Опубліковано : Знак, 2003 р., ч. 29, с. 10 – 11.