Відзнаки Українського Народного Союзу 1914-1917 рр.
Степан Пахолко, Ольга Мартин (Львів)
Минуло понад 100 років від того часу, як на американській землі була створена перша українська організація, побудована перша українська церковця, закладений перший український цвинтар.
Незважаючи на більш ніж невідрадні обставини, український греко-католицький священик о. Іван Волянський вже 18 січня 1885 р. заснував у місті Шенандоа, штат Пенсильванія, перше Братство ім. св. Михаїла. Протягом наступних років засновано ще декілька подібних організацій: Братство св. Кирила та Методія в Шамокіні, Олифанті, Мейфілді (всі – штат Пенсильванія), де скупчувались перші українські емігранти.
У 1892 р. засноване т. зв. "Соєдінініє греко-католіческіх русскіх братств", до якого увійшли згадані організації. Очолював це об’єднання угро-руський священик Ю. Жаткевич.
На конвенції (з’їзді чи конференції) 1893 р. священики Іван Констанкевич, Теофан Обушкевич та Амврозій Полянський піддали гострій критиці "Соєдінініє" за його промадярську та москвофільську орієнтацію, а також за недоліки в господарській діяльності. Зразу ж після цієї конвенції названі священики зібрались в оселі о. Григорія Грушки, який був тоді радником і видавцем газети "Свобода", і спільно вирішили заснувати окремий український, званий тоді ще руським, Народний союз. Цікаво, що о. Обушкевич та о. Полянський домагались, щоб у назві було "русский" (з подвійним "с"), бажаючи притягнути до нової організації "твердих" москвофілів. Та о. Грушка, друкуючи статут, одне "с" вилучив.
Перші організаційні збори відбулися 22 лютого 1894 р. у місті Шамокін, яке мало найсвідомішу українську громаду. Так започатковано повну посвяти і справжнього героїзму роботу "Руського Народного Союзу", що перетворила і організувала несвідому власного національного коріння масу "греко-католиків", "руснаків", "руських" (з одним і навіть з двома "с") у свідому свого роду і мети спільноту українських поселенців на американській землі…
Тепер Український Народний Союз (до 1914 р. – "Руський Народний Союз") – одна з найстарших та найвпливовіших організацій української діаспори. За час своєї діяльності УНС провів понад 40 конвенцій, випускаючи для делегатів спеціальні відзнаки. Відомі зображення 17-и відзнак. У нашій приватній колекції зберігається дві такі відзнаки, – для делегатів 14-ї та 15-ї конвенції, що відбулися в 1917 та 1920 рр. Ще одна відзнака, – 13-ї конвенції зберігається в приватній збірці львівського колекціонера А. Задерецького. Відзнаки 14-ї та 15-ї конвенції майже ідентичні, – зображення елементів американського герба та герба Галичини, з написом на одному: "Ще не вмерла Україна", то відзнака 13-ї конвенції, яка відбувалася 7-12 вересня 1914 р. в Баффало, суттєво відрізняється. Це кругла медаль, діаметром 36 мм, виготовлена зі срібла, покрита емаллю синього та жовтого кольорів, по периметру напис: "В нагороду за щиру організаційну працю. 1914". У центрі – галицький лев, на скелі – стилізоване зображення шестерні, у верхній частині абревіатура "РНС", у нижній – англомовна абревіатура "LRNU". У центрі шестерні зображена жінка, в руках тримає гілку та книжку, а нижче – дві руки у потиску. На звороті в лавровому вінку також зображене рукостискання, у верхній частині – напис "В лучности сила", а внизу – "In union there is strength".
13-а конвенція стала переломним етапом діяльності РНС, бо після зміни статуту на зміни назви на "Український Народний Союз" кількість членів союзу зразу ж зменшилося з 25335 до 11891 чоловік. Та ці зміни сприяли успіхам у фінансовій діяльності, а сам союз став символічною українською "заморською твердинею". Найголовніші здобутки союзу після реорганізації: створено просвітню комісію з широкими повноваженнями в плануванні, веденні та керівництві всієї громадсько-суспільної роботи, організовано "Американську Просвіту", почалося створення читалень, видавання книжок (вперше видано "Історію України" Рафаловича англійською мовою), почалася організація українських шкіл, залучення українців до американської політики.
У 1914 р. союзом проведено акцію протесту проти заборони російським урядом святкування в Україні 100-річчя від дня народження Тараса Шевченка. Нота протесту, вислана президенту В. Вільсону, була передана американським послом у Петербурзі царському уряду.
Створений УНС Український Народний Комітет під проводом о. Петра Понятишина домігся того, що Конгрес США у 1917 р. схвалив, а президент Вільсон проголосив в Америці "Український день" із збіркою фондів нa допомогу Україні. Тоді вперше в урядовому документі США вжито назву "Україна".
Опубліковано : Знак, 2004 р., ч. 32, с. 9.