Висновок секретаря при Архієпископі Херсонському і Одеському на останнє звернення І.Чечеля, отриманий
15 вересня 1876 року

№ 1966. 15 сент. 1876. К делу [Иоанникий].

По рассмотрении дела о жертвуемой в пользу Бизюкова монастыря подполковником Иваном Чечелем земли в количестве 145 десятин, состоящей в деревне Чечелевке Александрийского уезда с имеющимися на ней угодьями и постройками оказывается:

По подаче И.Чечелем прошения о приятии приносимой им в дар Бизюкову монастырю земли Духовная консистория, на основании определения своего, утвержденного Архипастырем, сообщила 24 сентября 1875 года за № 6243 в Александрийское полицейское управление для объявления Чечелю, чтобы он предоставил в Консисторию: а) документы, по которым он владеет тем имением; б) проэкт дарственной записи на это имение с тем, чтобы в проэкте сем не было условия распоряжаться и управлять тем имением до его смерти; в) план местности и построек, находящихся на оной с описью таковых; г) свидетельство Нотариального архива и Окружного суда в том, что споров и исков на означенное имение нет, с присовокуплением, что дарственная запись может быть совершена в том случае, если имение не родовое а благоприобретенное.

В последствии чего подполковник Чечель при письме своем представил 12 планов земли и разных строений, предназначенных в дар Бизюкову монастырю и копии решения Одесского окружного суда, состоявшегося 7 октября 1869 года, на основании которого подполковник Чечель владеет означенною землею; остальных же документов, как то: свидетельств Окружного суда и Нотариального архива о том, что споров и исков на том имении нет, Чечель не предоставил. Представленные планы на землю и строения оказались не засвидетельствованные, а из решения суда по которому Чечель введен во владение помянутою землею, видно, что земля эта, бывшая прежде во владении рода Чечелевых и поступившая по купле в чужии руки, а затем опять по силе 1355 ст. Х т. ч. 1 Свода законов гражданских перешедшая выкупленным порядком из посторонних рук во владение подполковника Чечеля, получила на основании 1348 ст. того же тома значение родовой, а не благоприобретенной земли; каковая земля, по смыслу 967 ст. не может быть принесена в дар в чужие руки. В означенных статьях закона выражено: 1355 ст.: "Право выкупа принадлежит кровным родственникам, которые продавцу имения суть ближайшие наследники"; 1346 ст.: "Выкуп есть право родственников на обращение к себе родовых имуществ, отчужденных по продажам во владение чужеродцам"; 1348 ст.: "Родовое имущество, перешедшее в чужой род, а потом снова возвратившееся в свой род покупкою, а не выкупом, делается благоприобретенным" и 967-я ст.: "Родовое имение дарить родственникам или чужеродцам, мимо ближайших наследников, запрещается".

О чем долг имею доложить Вашему Высокопреосвященству с приложением письма Чечеля от 15 декабря 1875 года и приложений при оном, согласно словесному поручению Архипастыря.

Секретарь при Архиепископе Илия Корсуновский

ДАОО, ф. 37, оп. 1, спр. 2451, арк. 48-49.

На жаль, це останній з наявних документів використаної нами справи "О дозволении землевладельцу Ивану Чечелю устроить над могилою предков молитвенный дом и скит. Здесь же о завещении Чечелем скиту 145 дес. земли" із фонду Херсонської духовної констисторії, що у своєму первісному складі нараховувала 265 аркушів, датованих періодом 21.03.1872 – 08.04.1885 років, більшість із яких була втрачена в роки німецької окупації, а можливо й безповоротно запозичена кимось із зацікавлених дослідників у перші повоєнні роки. Тому з огляду на пізніші відомості, можемо лише здогадуватися про окремі деталі подальшого розвитку подій.

Зокрема, виходячи із змістовної частини висновку секретаря при Херсонському і Одеському архієпископі, вочевидь було прийняте також відповідне рішення Херсонської духовної консисторії з повідомленням І.Чечеля про безперспективність оформлення передбаченого ним дару землі, як такої, що за тогочасними законами належала до родового майна, забороненого для дарування стороннім особам. [8] У зв’язку з цим І.Чечель наважується на її переоформлення у власність свого зятя О.Ісаєвича, а вже останній здійснює відповідний дар за його попереднім призначенням. Лише після цього відбуваються помітні зрушення і в рішеннях Консисторії, про позитивний відгук яких можемо мати певне уявлення з наявних реєстрів Новопразького нотаріуса А.Якубовського за 1877 рік, де оформлення таких документів фіксується вже на початку цього року.

Крім того, в залишках консисторської справи за № 2451 збереглися матеріали переписки 1873 і 1876 років (арк. 31-35 зв., 66-47 зв.) стосовно дару Іваном Чечелем землі для церкви села Бокового, які вочевидь є продовженням відповідної справи за 16 серпня 1866-го – 28 березня 1876 років "О пожертвовании помещиком Иваном Чечелем 15 дес. земли в пользу церкви с. Бокового и о назначении по этой церкви диакона" обсягом 68 арк. (ДАОО, ф. 37, оп. 1 спр. 2133). Враховуючи певний інтерес до цього питання, остаточне рішення щодо якого у згаданій справі відсутнє, як виняток, наводимо лише два останніх документи з використаної нами архівної справи про Чечелівський скит.

8. Див., зокрема: Родовые и благоприобретенные имения. Сборник решений Кассационного департамента Правительствующего Сената. Составил Н.Н. Игнатов, присяжный поверенный. – М., 1990.