Навколо Чорнобиля

Розмову вели В.Рудник («Прапор комунізму»), Г.Кириндясов («Вечірній Київ»)

Проблеми справжні й уявні

Про них розмірковують учені й спеціалісти в розмові “за круглим столом” із журналістами “Прапора комунізму” та “Вечірнього Києва”

Після аварії на Чорнобильській АЕС минуло півроку. Протягом усього цього часу хід робіт по ліквідації її наслідків був у центрі уваги преси, телебачення, радіо. Але чимало новин, як у тридцятикілометровій зоні, так і за її межами, гострота проблем приковують до себе неослабний інтерес широкої громадськості. До редакцій газет продовжують надходити листи читачів з новими запитаннями, їхнім характером визначене коло вчених і спеціалістів, які зібралися на цю зустріч «за круглим столом».

У розмові беруть участь: заступник директора по науковій роботі Інституту ядерних досліджень АН УРСР, доктор технічних наук Олександр Федорович Линьов, заступник директора Всесоюзного наукового центру радіаційної медицини АМН СРСР, доктор медичних наук, професор Михайло Іванович Руднев; директор НДІ гігієни праці і профзахворювань, академік АН УРСР Юрій Ілліч Кундієв; завідуючий лабораторією радіаційної гігієни Інституту загальної і комунальної гігієни імені О.М.Марзеєва, кандидат біологічних наук Іван Павлович Лось; генеральний директор виробничого об’єднання «Кіровгеологія» Анатолій Христофорович Бакаржієв; головний державний санітарний лікар міста Києва Володимир Ілліч Шестаков; директор науково-дослідного інституту гігієни харчування доктор медичних наук Володимир Іванович Смоляр; завідуюча відділом радіології науково-дослідного рентгено-радіологічного та онкологічного інституту, доктор медичних наук, професор Валентина Володимирівна Шишкіна; завідуючий фізико-технічною лабораторією цього ж інституту, кандидат біологічних наук Борис Костянтннович Нікішин.

З: Перше запитання – заступникові директора Інституту ядерних досліджень АН УРСР, доктору технічних наук Олександру Федоровичу Линьову: як ви оцінюєте нинішній стан і поведінку речовин, викинутих під час аварії на Чорнобильській АЕС? Наскільки вони небезпечні?

В: На четвертому блоці електроенергію виробляв уран-графітовий канальний киплячий реактор. Під час поділу ядер урану утворювалась велика кількість різних радіоактивних нуклідів – твердих і газоподібних. Знаходячись у спеціальній ємкості, замкненими, вони нікому жодних неприємностей не завдавали. Та ось сталася аварія… Не переказуватиму її причини – вони докладно висвітлені в повідомленнях урядової комісії. Названо конкретних винуватців. Могутнім вибухом було зруйновано атомний котел, і нукліди вирвалися назовні, куди їм вхід було заборонено.

Перші ж виміри радіоактивності дали підстави учасникам ліквідації наслідків аварії чітко виділити тридцятикілометрову зону. З неї було терміново виселено всіх мешканців. Але, природно, цією зоною поширення викидів не обмежилось: вітри змінних напрямків розносили частину «ядерного сміття» на значні відстані, що викликало деякі коливання радіаційного фону [1] в ряді місць. За допомогою приладів виявлено їхні «сліди» на рослинах і грунті.

Характерна деталь: нукліди осіли плямами. Тому навіть у тридцятикілометровій зоні є малозабруднені ділянки [2]. Вже в перших числах травня чорнобильські викиди було виявлено і в Києві. Тут вони сформували дещо підвищений радіаційний фон. Він, як вже неодноразово підкреслювалося, не становив тоді і не становить тепер скільки-небудь серйозної небезпеки для здоров’я, оскільки набагато нижчий за допустимі санітарні норми [3].

Завдяки енергійним заходам, трудовому героїзму радянських людей, братній допомозі союзних республік обстановка поліпшилась. Уже наприкінці травня – на початку червня викиди нуклідів з четвертого блока в навколишнє середовище різко зменшились.

З: Чим же в такому випадку пояснити періодичні зміни радіаційного фону в липні, серпні, вересні?

В: Тим, що під впливом атмосферних процесів переміщувалися, перерозподілялися радіоактивні речовини на поверхні землі [4]. Йшло так зване вирівнювання. Природа не любить гострих кутів, вона все округлює, розсіює.

Засоби масової інформації досить докладно повідомляли населенню про заходи, що стримують поширення нуклідів, про тривале недопущення до зони АЕС дощових хмар, обваловування берегів річок і струмків. Ці заходи були правильними. Обстановка навряд чи різко змінюватиметься, за винятком розпаду нуклідів (це природний фізичний процес).

Тепер – про компоненти викидів, які поводяться по-різному. Короткоживучі елементи – енергійніші, саме тому їхній вік недовгий. У перші дні після тривожної звістки найбільшу небезпеку становив радіоактивний йод-131. Але період його піврозпаду трохи більший за вісім діб, отож тепер мова про нього просто неактуальна. А ось такі уламки ядер урану, як цезій і стронцій, як і раніше, небезпечні, оскільки вони – довгожителі. За нашими підрахунками, близько трьох процентів нинішньої радіоактивності на територіях, які піддалися зараженню, дає цезій [5]. Про ступінь впливу нуклідів на організм розкажуть присутні тут медики. Я ж відзначу ось що: підстав для особливої тривоги немає, проте й спрощувати ситуацію не слід. У зв’язку з можливістю подальшого переміщення нуклідів, які вже випали, потрібні дружні зусилля трудових колективів для підтримання в порядку територій населених пунктів, зокрема й Києва. Важливе значення має боротьба з пилом, який може служити рознощиком радіоактивності [6].

– До речі, про пил. Захист від нього переростає в гостру проблему, – включається в розмову академік АН УРСР Юрій Ілліч Кундіев. – Сьогодні забезпечити країну хлібом, овочами, продукцією тваринництва неможливо без машин. У нас велика кількість тракторів, комбайнів. Як захистити механізаторів від пилу? Герметизувати кабіни! В країні вже випускаються трактори і комбайни з пиленепроникними кабінами, з кондиціонуванням повітря, захистом від шуму та вібрації [7].

Недавно вчені нашого інституту брали участь у випробуваннях нового трактора Т-150 КМ, тобто колісного модернізованого. Перед тим наш колектив розробив гігієнічні вимоги до нього, які було враховано харківськими конструкторами. Випробування на полігонах ХТЗ показали, що нова машина надійно захищає механізатора від пилу.

Два тижні тому я брав участь у нараді експертів Всесвітньої організації охорони здоров’я, що відбувалася в Женеві. Вона розглядала великі аварії на хімічних підприємствах. Але представники ряду західних країн раз у раз посилалися на Чорнобиль, хоч він ніякого відношення до хімічної галузі не має. Звичайно, там не обійшлося без політичних спекуляцій, бажання штучно «підігріти пристрасті»… І все ж ми маємо врахувати уроки Чорнобиля і зробити якнайсерйозніші висновки. Зокрема, про те, що треба більше уваги приділяти проблемі фізіології та гігієни операторської праці. Серед першопричин біди – кілька нелогічних дій операторів четвертого енергоблока [8]. Отже, з психофізіологічним добором людей на такі відповідальні роботи було не все гаразд. На жаль, у нас ні фізіологія, ні психологія праці ще не стали практичними спеціальностями. Але ж нині, в період прискореного впровадження у виробництво науково-технічних нововведень, особливо коли йдеться про складні технології, ми не можемо покладатися на щасливі випадки. Тут є ще один бік проблеми: треба систематично контролювати працездатність операторів. І в цьому можуть і мають допомогти сучасні ЕОМ. Такого роду розробки у нас в інституті ведуться, і ми зробимо все від нас залежне, щоб вони швидше знайшли застосування.

З: Юрію Іллічу, чи використовуються ваші методики в ході відновних операцій на АЕС?

В: Безумовно. Там чимало зварювальних робіт. А забезпечення гігієнічних умов для зварників – один з основних напрямів досліджень, що проводяться інститутом. Крім того, наша клініка професійних захворювань взяла на себе турботи, пов’язані з систематичними медоглядами усіх, хто сьогодні трудиться на АЕС.

З: Багатьох читачів цікавить, наскільки радіаційний фон обумовлений листям. Як здійснюеться вивезення листя за межі міста, а потім поховання? [9]

Відповідає Іван Павлович Лось:

– Відомості про те, якою є радіоактивність зелених насаджень, одержано вченими на великому масиві даних. Адже на земній кулі вже проведено дуже багато ядерних вибухів, і кожен з них залишив слід на рослинах. Ось цифри: 20 процентів радіоактивних речовин затримуються на зелених насадженнях, а 80 процентів – на грунті. У Києві на листі й грунті можна було б очікувати такого ж співвідношення. Але слід врахувати, що наше місто, хоч і славиться зеленим вбранням, все-таки не суцільний лісопарк – половину його території забудовано. Для Києва прийнято таку цифру: 10 процентів радіоактивного забруднення – на листі. Цю частину ми закінчуємо прибирати. Як здійснюється поховання листя? Вирішено розмістити його в спеціальних бетонних траншеях і щільно закрити. Ємкості обладнано на території, непридатній для сільськогосподарських робіт.

З: Нерідко запитують: чому немає щоденної інформації про радіоактивну обстановку в місті? Просимо відповісти Анатолія Христофоровича Бакаржієва.

– Фон стабілізувався й істотно не змінюється протягом тижнів і навіть місяців. Ясна річ, немає необхідності щодня повторювати в газетах чи в передачах по радіо і телебаченню по суті один і той самий показник [10]. А він такий, що й за десятки років не накопичаться дози, які б загрожували здоров’ю.

Відразу ж після чорнобильської аварії наш колектив узявся за регулярний дозиметричний контроль на території Києва. У літній період обстеження провадились через кожен тиждень. Фон став стійким, і ми збільшили інтервал до двох тижнів, а з настанням осені – до місяця. Ось результати: за жовтень середній рівень радіації в нашому місті знизився по гама-випромінюванню грунту на 25-30 процентів, по бета-активності – на 20-25 процентів [12]. Одним з основних носіїв радіоактивних забруднень лишається пил. Там, де регулярно миють асфальт, стіни будинків [13], усе благополучно. Адже коли грунт вологий, леткість нуклідів на 40 процентів менша. Не можна допускати захаращення балконів, лоджій.

З: І ще запитання, які часто зустрічаються в редакційній пошті: чи зафіксовано в нашому місті випадки негативного впливу наслідків аварії на внутрішні органи і системи людини? Якщо ні, то чи можливі віддалені патології?

В: Вже неодноразово повідомлялося в пресі, – відповідає Володимир Ілліч Шестаков, – та є сенс повторити: захворювань, викликаних радіоактивністю, в нас у місті немає. Є підстави вважати, що й віддалених наслідків не буде. Чим це аргументується? Організм має чималий запас міцності. Відомо, що населення може безболісно перенести дозу опромінення 0.5 бера на рік (бер – біологічний еквівалент рентгена). Якщо взяти за середній показник 70-річний строк життя, то довічна доза 35 берів не викликає жодних змін в органах і системах. До чорнобильської аварії кияни щороку одержували від «всепланетного», природного радіаційного фону дозу опромінення 0.2-0.3 бера. За підрахунками спеціалістів, забруднення, що досягло Києва, додасть за рік до тієї природної дози десь 0.2-0.3 бера [14]. І тоді загальна доза буде або на порозі нормативу 0.5 бера, або трішечки вищою. Але ж у професіоналів, які працюють із джерелами іонізуючого випромінювання, довічний норматив опромінення становить 150 берів [15]. І цей рівень також ще не викликає серйозний змін в організмі. Тож немає сумнівів у тому, що ситуацію в місті слід оцінювати оптимістично. Я цілком погоджуюся з Анатолієм Христофоровичем Бакаржієвим у тому, що вимоги радіаційної безпеки в багатьох випадках збігаються з вимогами гігієнічними. Це насамперед прибирання, дотримання елементаряого порядку і чистоти.

Який ще урок дав нам Чорнобиль? Рівень нашої гігієни, культури виробництва не повинен знижуватися із зменшенням рівня радіації. Відомо, що ми вжили заходів щодо відвернення забруднення харчових продуктів, що діє суворий дозиметричний контроль на ринках, базах.

Думається, треба бути суворішими з порушниками гігієнічних правил – недбайливими працівниками торгівлі, громадського харчування, комунального господарства. Та й до себе самих також слід бути вимогливішими.

З: Отже, післяаварійна обстановка помітно поліпшилась. Чи не породить це благодушні настрої, чи не призведе до втрати пильності з боку медиків? Це запитання адресовано Михайлові Івановичу Рудневу.

В: Ні, цього не станеться. Саме заради точного прогнозу, надійного розпізнавання навіть найменших симптомів хвороб, пов’язаних із радіоактивним забрудненням, і створено в Києві Всесоюзний науковий центр радіаційної медицини Академії медичних наук СРСР. У пресі повідомлялося про цілі й завдання цього наукового закладу, який складається з трьох інститутів. Та все ж ще раз наголошу: вже саме відкриття центру – глибоко гуманний акт радянського уряду. Незважаючи на те, що серйоздої радіаційної небезпеки для жителів Київської і суміжних областей України та Білорусії немає і не передбачається, вирішено ретельно обстежити багато тисяч практично здорових людей [16]. Для чого? Щоб не випустити з поля зору можливі віддалені наслідки не тільки аварії, а й інших факторів, пов’язаних із радіацією іншого походження. Адже на планеті неухильно зростає кількість атомних електростанцій, інших об’єктів, які використовують енергію атома. Торік у світі налічувалося вже 374 атомних реактори. Та й ядерні випробування, що їх продовжують США, звичайно, не кращим чином впливають на навколишнє середовище [17].

Для оснащення нашого центру держава не шкодує коштів. Придбано сучасні прилади, зокрема, мас-спектрометри та електронні мікроскопи. Це дозволить провадити дослідження на субмолекулярному рівні.

Треба сказати, що питання зовнішнього впливу радіації на організм добре вивчено. Наукової літератури з цієї теми стільки, шо її можна порівняти з Еверестом. І поруч із ним – маленька купина: більш ніж скромні відомості про опромінення, коли радіоактивна речовина потрапила в організм із їжею, водою і вдихуваним повітрям. Тому центр відразу ж приступив до виконання комплексної цільової програми по вивченню цих і ряду інших проблем. В її реалізації поряд з нами беруть участь близько 60 науково-дослідних інститутів країни.

Наш центр розпочинає велику роботу по обстеженню тих, хто побував у місцях підвищеної радіації. Вже зараз із повною відповідальністю можу сказати: їхній стан не викликає занепокоєння [18]. Та незважаючи на це, медичний контроль триватиме.

З: Дякуємо, Михайле Івановичу, за роз’яснення. Про нього буде корисно дізнатися широкому колу читачів. Річ у тім, що окремі люди пов’язують створення вашого центру з найбезглуздішими чутками…

В: Так, чуток, а їх інакше як безглуздими не назвеш, нинішнього літа вистачало, – говорить Борис Костянтинович Нікішин. – Багато з них стосувалися рівня радіації. І ось парадокс: чим спокійнішою ставала обстановка, тим неспокійніше поводилися любителі попащекувати з виглядом знавців про уявні проблеми. І ось тут, мені думається, наші газети могли б у сатиричній формі показати хоча б кількох таких «знавців». Нехай би кияни посміялися над цими, прямо скажу, пліткарями.

Справжній же стан справ нічого спільного з чутками не має. Кажу про це впевнено, оскільки беру участь у ряді загальноміських гігієнічних заходів і керую дозиметричною службою в своєму інституті. Коли мені телефонують різні знайомі й запитують: «А чи правда, що знову рівень радіації підскочив?», я відповідаю запитанням: «А який сьогодні день?» – «Ну, п’ятниця». – «Все зрозуміло. Це знову якийсь панікер вирішив зіпсувати киянам настрій на вихідні дні. Я вчора і сьогодні особисто провадив радіаційні вимірювання і геть-чисто відкидаю цю вигадку!» [19]

– Так, чутки є чутки, – продовжує Михайло Іванович Руднев. – Та обходити їх мовчанням, відмахуватись від них не можна. З чутками треба боротися. Найефективніший засіб – широка гласність. В усіх районах міста діють консультативні пункти, де спеціалісти дають ґрунтовні відповіді на всі запитання, пов’язані з наслідками чорнобильської аварії. В Міністерстві охорони здоров’я УРСР за участю нашого наукового закладу підготовлено лекторські групи, які виступають у найрізноманітніших аудиторіях. Видаються інформаційні листки, цим питанням присвячено чимало передач телебачення і радіо. Тричі на тиждень у нашому центрі радіаційної медицини провадяться оперативні наради з названих проблем. Ними керує міністр охорони здоров’я республіки Анатолій Юхимович Романенко, який очолює наш науковий центр. Багато питань вирішується тут дійсно оперативно, без довгих погоджень і паперової тяганини.

– За родом служби й мені доводиться спростовувати різноманітні чутки, – вступає в розмову Володимир Іванович Смоляр. – Чого тільки не почуєш! Отакий продукт поглинає, мовляв, стільки нуклідів, цей стільки. А цей взагалі не можна їсти. Я ж як спеціаліст можу чітко сказати: не повинно бути жодних обмежень стосовно харчування. Тож цілком даремно деякі кияни відмовляють собі в молочних продуктах, картоплі, яйцях, деяких овочах. Адже через це невиправдано страждає калорійність харчування. Ці продукти – джерела повноцінного білка, який дуже потрібен дітям, людям напруженої праці. Постачання організму кальцієм, калієм, вітаміном А зміцнює імунологічний статус.

У ста грамах молока міститься 120 міліграмів кальцію. Тому особливо важливо зберегти молоко в раціоні харчування вагітних жінок, матерів, які годують груддю, дітей.

З: Все це так. А що ви можете сказати з приводу виведення з організму шкідливих речовин (якщо, ясна річ, вони туди потрапили)? Не секрет, що з’являються так звані «знавці», які пропонують сумнівні рецепти щодо цього. У Сочі відома людина похилого віку, котра рекламує своє зілля з трав, яким нібито можна вигнати з організму будь-які нукліди…

В: З такими самовпевненими «знавцями» і нам доводиться листуватись. Ну, а коли серйозно, то хочу підкреслити: проблеми «виведення» просто не виникає. Завезення продуктів до Києва здійснюється планомірно, у цілковитій відповідності до санітарних норм. На ринках дотримується суворий дозиметричний контроль. Статистика показує, що тільки 0.6 проценти продуктів, які надходяіь, невеликою мірою забруднені нуклідами. Зрозуміло, що вони вилучаються, так би мовити, на дальніх підступах до прилавка. Цей контроль триватиме й надалі, незалежно від зниження радіаційного фону [20].

Міська санітарно-епідеміологічна станція за програмою, розробленою разом з НДІ загальної і комунальної гігієни, всебічно контролює постановку харчування в школах і дошкільних дитячих закладах. Аналізується добовий раціон буквально кожного з них. Реультати однозначні: продукти абсолютно чисті.

З: Будь ласка, кілька слів про питну воду,

В: Київ має джерела водопостачання, надійно захищені від радіоактивних забруднень. Діють очисні споруди, збудовані з урахуванням новітніх досягнень науки і техніки. Чистота води скрупульозно контролюється.

– Вважаю за важливе додати – говорить Іван Павлович Лось, – що зараз, восени, не слід втрачати можливість збагатити свій обідній стіл овочами та фруктами. Попереду зима, і організмові треба про запас набрати вітамінів. У меню обов’язково мають бути яблука. У них багато пектинів, які сприяють виведенню з організму шлаків [21]. Навіть незалежно від нинішньої обстановки багато хто дотримується старого корисного правила: щодня з’їдати не менше двох яблук.

– Ясна річ, цілий рік корисні соки, – відзначає Володимир Іванович Смоляр. Не можна забувати про картоплю, ріпчасту цибулю (справжню комору вітамінів), кислу капусту, моркву, цитрусові. Велику кількість вітаміну С концентрує в собі хрін. Одне слово, харчуватися треба повноцінно, дотримуючись і тут високої гігієнічної культури.

З: Запитання до професора Валентини Володимирівни Шишкіної: чи вплинуть наслідки аварії на збільшення кількості онкологічних захворювань?

В: Факти – річ уперта. Не рахуватися з ними не можна. Численними дослідженнями встановлено: якщо мільйон чоловік одержать річну дозу опромінення по одному беру, то в наступні 20-30 років серед цієї кількості населення виникне лише 126 нових тяжких ракових захворювань, тобто по 4-6 на рік. А за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я з одного мільйона жителів планети щороку помирає від тієї ж недуги де чотирьох тисяч чоловік, які не піддавалися опроміненню. Переконлива статистика! Вона ставить взагалі під сумнів нібито «фатальну роль» слабкого радіаційного фону у зростанні онкологічних захворювань – настільки ця роль незначна. Що означають показники 4-6 порівняно з чотирма тисячами?!

Знову повернусь до того, з чого почала. У зарубіжній науковій літературі впевнено констатується: навіть у районах, що безпосередньо сусідять з місцями випробувань ядерної зброї, не відзначено зростання онкологічних захворювань. Ще нагадаю й про те, що при променевій терапії пацієнти одержують часом досить солідні дози радіації, і це, як показує статистика, майже ніколи не викликає ускладнень, що загрожують життю.

Завершуючи цю розмову, хочу відзначити її корисність. Звичайно, далеко не всі питання вдалося охопити. Але, сподіваюсь, цю важливу, хвилюючу тему буде продовжено.

Учасники “круглого столу”

Зліва направо: І.П.Лось, М.І.Руднев, В.В.Шишкіна, Б.К.Нікішин, А.Х.Бакаржієв, В.І.Шестаков, О.Ф.Линьов, Ю.І.Кундієв, В.І.Смоляр.

Прапор комунізму, 1986 р., 15.11, № 265 (2661).

[1] З огляду на те, що з’ясувалось трохи згодом, вираз “деякі коливання радіаційного фону” не можна розцінювати інакше як знущання над здоровим глуздом. І от після цого “фахівці” ображаються: чому їм не вірять, а вірять різним крикунам-неформалам, адже ми брешемо так гладенько й доладно…

[2] Злочинна брехня! Будь-яка нормальна людина сказала б, що навіть за межами 30-км зони є плями небезпечного забруднення. Але наші “професіонали” є професіоналами тільки у брехні та заколисуванні публіки.

[3] Чому ж тоді дітей з Києва евакуювали? Реальні кроки начальства показують, що воно керувалось не брехнею таких “фахівців”, а іншими даними.

[4] Тут важливо, що “фахівець” не заперечує таких коливань рівня радіації, а пояснює їх. Отже, на той час згори була спущена вказівка брехати саме таким чином.

[5] А решта 97 % від чого походить?

[6] Забріхався наш “професіонал” остаточно: з одного боку, ніякої небезпеки нема, а з іншого – треба докласти якнайбільше зусиль для того, щоб врятуватись.

[7] В СРСР герметичні кабіни вважались заходом протиатомного захисту. Отже, все довкола нас настільки безпечне, що механізатор в машині, обладнаній на випадок ядерної війни, може почувати себе цілком певно. Це у клятих імперіалістів сільгосптехніку обладнували герметизованими й кондиціонованими кабінами ще задовго до Чорнобиля, а для такого бидла, як совєтський народ, це абсолютно зайве.

[8] Як з’ясувалося пізніше, дії операторів були логічними. Тут пан “професіонал” просто повторює офіційно затверджену брехню.

[9] От бачите: все довкола нас настільки безпечно, що досить тільки листя з дерев похоронити, щоб уже нічого не боятись.

[10] Пан “спеціаліст” бреше: а) насправді про рівні радіації не повідомлялося задля того, щоб применшити розміри катастрофи, не привертати до них “зайвої” уваги; б) тоді, коли рівень радіації змінювався швидко, про нього теж не повідомляли. І взагалі про рівні радіації ніяких повідомлень не було (явно брехливі дані в інформаціях від Совєтського уряду за 1 половину травня 1986 р., не можна брати до уваги, а надалі і таких даних офіційні джерела не давали).

[Перевірити, що й коли перед цим повідомлялось про рівні радіації в Києві].

[12] Звичайно, такі “дані” не можна вважати даними про рівень радіації. Його треба вказувати в рентгенах на годину.

[13] Стіни будинків не милися в Києві від заснування міста аж до катастрофи, тобто на протязі 1504 років; і після цього також не милися, хоча для того, щоб безпека була справді безпечною (даруйте за парафразу класика), їх би вартувало помити. Адже під час атомної війни миють! Хто хоче, може подивитись на фотографію, як миють стіни будинків у Прип’яті (“О чём предупреждает Чернобыль” під 14.02.1987 р.).

[14] Про рівні радіації треба брехати таким чином, щоб вони вкладались у норми.

[15] На думку нашого “професіонала”, всі два мільйони киян мусять стати працівниками атомної промисловості, але, звичайно, без тих пільг і відшкодувань, які належать атомникам.

[16] Якщо начальство вирішило попіклуватись про таке бидло, яким є совєтський народ, то в нього були серйозні підстави для побоювань. Його дії показують, що воно керувалось іншими міркуваннями, ніж брехня “фахівців-професіоналів”.

[17] Ну це, даруйте, вже повна брехня. Про дійсну ситуацію з викидами радіації під час ядерних вибухів у США див. “Признали утечку радиации” під 19.03.1987 р.

[18] Звичайно, “не викликає занепокоєння” не у самих обстежених, а у медичного начальства. Середня температура хворих у лікарні близька до норми.

[19] Насправді, як ми вже бачили вище, коливання рівня радіації були, й навіть визнавались начальством. Тому винен не “панікер”, а злочинець-“професіонал”.

[20] Отже, знову бачимо, що наша безпека гарантується заходами, розрахованими на час ядерної війни.

[21] Отже, хоча ніякого накопичення нуклідів нема й виводити нема чого, продукт, який сприяє їх виведенню, треба вживати.