Світ у подіях і фактах

За “круглим столом” – провідні політичні оглядачі країни

Як уже повідомлялось у нашій газеті, на запрошення Київського обкому Компартії України в області нещодавно побували провідні політичні оглядачі преси, радіо і телебачення нашої країни В.І.Кобиш, В.В.Овчининков і Ф.М.Сейфуль-Мулюков. За «круглим столом» вони зустрілись у Будинку політичної освіти Київських міськкому і обкому Компартії України з ідеологічним активом області. Відбулася щира, довірлива розмова, під час якої гості детально проаналізували міжнародне становище в світі, відповіли на численні запитання присутніх.

Товариші В.І.Кобиш, В.В.Овчинников і Ф.М.Сейфуль-Мулюков побували також у ряді районів нашої області. Вони відвідали, зокрема, нове село Небрат, що у Бородянському районі. Тут живуть нині евакуйовані із 30-кілометрової зони колишні жителі Чорнобильського району. Голова місцевого колгоспу «Дружба» О.М.Чубук, секретар партійної організації В.М.Гапоненко і голова виконкому сільської Ради В.Г.Тимошенко познайомили гостей із соціальними й торговельними об’єктами, розповіли про умови праці і відпочинку.

Ділова, цікава розмова відбулася на Чорнобильській АЕС. Директор станції Е.М.Поздишев, парторг ЦК КПРС на Чорнобильській АЕС Є.А.Бородавко [1] та головний інженер станції М.О.Штейнберг розповіли політичним оглядачам про мужність і самовіддану працю трудових колективів, які працювали над ліквідацією наслідків аварії, про колег-експлуатаційників, які нині здійснюють ритмічну роботу першого і другого енергоблоків, гості оглянули ряд виробничих дільниць атомної станції. Потім в актовому залі, де зібралося понад 400 енергетиків, відбулося засідання «круглого столу», під час якого В.І.Кобиш, В.В.Овчинников і Ф.М.Сейфуль-Мулюков відповіли на численні запитання атомників.

В поїздці до Бородянського району і на Чорнобильську АЕС гостей супроводжував секретар обкому Компартії України Л.І.Павленко. Виступи перед активістами ідеологічних загонів, трудящими області провідних політичних оглядачів країни повсюдно викликали закономірний інтерес. До партійних організацій, редакції газети «Київська правда» надходять листи з різних районів області, в яких висловлюється прохання докладніше розповісти про самих гостей, а також про зустрічі з ними, зокрема, ширше висвітлити коло запитань і відповідей, які обговорювались за «круглим столом».

Задовольняємо прохання читачів. Представляємо наших гостей.

Журналіст-міжнародник Віталій Іванович Кобиш добре відомий радянській читацькій і глядачевій аудиторії. Тривалий час працював на Держтелерадіо, відтак – власний кореспондент газети «Известия» в Ріо-де-Жанейро, Лондоні і Нью-Йорку. Нині – завідуючий сектором ЦК КПРС.

Всеволод Володимирович Овчинников – журналіст, який, так би мовити, по-новому показав радянським читачам і телеглядачам Японію. Його книга «Гілка сакури» перекладена на багато мов і користується величезною популярністю. Будучи власним кореспондентом «Правды» в Англії, В.В.Овчинников знову ж таки по-своєму подивився на життя, звичаї, вдачу як простих англійців, так і тих, хто причисляе себе до так званої еліти. Нова його книга стала на сьогодні тим рідким [тобто рідкісним] виданням, яке високо цінують знавці. Нині В.В.Овчинников – політичний оглядач газети «Правда».

Коли називають ім’я Фаріда Сейфуль-Мулюкова, несамохіть постає в уяві багатостраждальний Ліван, мужні патріоти-палестинці, які ведуть справедливу боротьбу проти ізраїльських окупантів. Висвітленню подій на Близькому Сході Фарід Сейфуль-Мулюков присвятив уже багато років свого життя. А недавно ми були свідками його надзвичайно цікавих репортажів з Афганістану.

Ось що можна сказати коротко про наших гостей. А тепер познайомимо читачів з дещо скороченою стенограмою розмови, яку вели політичні оглядачі з ідеологічним активом області в Будинку політичної освіти Київських міськкому і обкому Компартії України.

В.Кобиш: – Є серйозні перспективи. Ми не відмовились від цієї ідеї. В Америці, зокрема, пишуть, що Рейгану треба, так би мовити, розгребти «ірангейт», очиститися. Така це країна – США. Ви зиаете, що Рейгану 4 січня зробили чергову операцію, подібно до тієї, яку він переніс двадцять років тому. Так ось, його вчорашні друзі і союзники, наче шуліки, накинулись на нього. Жару піддавала преса: мовляв, нам не потрібен президент, який не тільки замішаний в «ірангейті», а й ще перебуває в госпіталі.

Запитання: – Три місяці тому ЦК КПРС направив журналістів центральних видань для надання допомоги місцевим органам преси. Чи брали в цьому участь журналісти-міжнародники?

В.Кобиш: – Констатувалось, що питання перебудови, рішення квітневого Пленуму ЦК КПРС, 27 з’їзду партії широко і сміливо аналізуються в центральних органах преси. На жаль, такого адекватного руху не було помітно на місцях, подекуди мав місце навіть саботаж. Тому Центральний Комітет партії прийняв рішення направити на місця ряд пропагандистських груп, окремих товаришів, які працювали в місцевих газетах, на радіо і телебаченні. Серед них були й журналісти-міжнародники. Віддача від цієї роботи чимала.

Запитання: – Чому Сахарову дозволяють відкрито зводити наклепи на наш лад, внутрішню і зовнішню політику СРСР, навіть надали йому можливість виступити по радянському телебаченню?

В.Кобиш: – Не зовсім об’єктивио і точно сформульовано питання [2]. Сахарову дозволили переїхати з Горького в Москву. Про це було повідомлення в пресі. Протягом 6 років, поки Сахаров знаходився в Горькому, західні засоби масової інформації настроювали багатьох, в тому числі й чесних людей, проти Радянського Союзу. Повідомлення про переїзд Сахарова в Москву справило на Заході таке ж вражений, як і публікація про події в Алма-Аті. Мені довелося бути на телестудії в Останкіно, коли Сахарову надали можливість відповідати на будь-які запитання американських телевізійних компаній і органів преси. Передача велась через супутник зв’язку. Вона призвела до того, що сенсація довкола особи Сахарова чималою мірою розвіялась. Характерно: тільки-но Сахаров починав правдиво відображати події, які відбуваються нині в нашій країні, його перебивали і миттю задавали якесь провокаційне запитання. Сахаров знову повертався до фактів перебудови – його знову перебивали. Між іншим, в передачах радіостанції Бі-бі-сі, коли йдеться про Сахарова, тепер уникають називати його інакше, як видатний радянський фізик. Знаменний і інший факт: в інтерв’ю, яке він давав на Ярославському вокзалі, Сахаров дуже скептично і навіть критично поставився до програми СОІ. Це також одна з причин, чому так роздратовані його вчорашні покровителі, ті, хто видавав його як борця проти Радянської влади.

Запитання: – Що думають в Японії про аварію в Чорнобилі?

В.Овчннников: – Насамперед треба нагадати, що антирадянська пропаганда прагнула скористатись аварією в Чорнобилі для вилучення політичних аспектів. Стверджувалась версія, яка була підхоплена насамперед в США, що трагедія Чорнобиля – це, мовляв, закономірний результат політики прискорення. Що СРСР, не змінюючи своєї системи, яка, мовляв, не може бути більш ефективною, намагається разом з тим одержати вищі результати, ніж раніше. Зверху, говорили буржуазні пропагандисти, посилюється тиск на керівників-господарників, вони, в свою чергу, від техніки вимагають неможливого. Це й призвело до аварії [3]. Треба сказати, що велике враження на японську громадськість призвела наша відкрита позиція, яку високо оцінила МАГАТЕ – організація, що користується в Японії значним авторитетом. Японські вчені, які знають не лише Хіросіму і Нагасакі, але й наслідки ядерних вибухів на Бікіні, першими застерегли японські засоби масової інформації, котрі здійняли галас навколо аварії в Чорнобилі. В результаті в країні спостерігалось посилення антиядериих настроїв, активізувалися дії, спрямовані проти гонки озброєнь [4]. Питання ставилося так: якщо одна аварія може завдати стільки лиха, то до якої неуявної катастрофи призведуть вибухи 50000 ядерних боєголовок [5].

Київська правда, 1987 р., 23.01, № 19 (18804).

[1] Відзначимо, що на ЧАЕС був призначений парторг ЦК КПСС. Це може свідчити про те, що звичайна партійна організація виявилась недієвою чи просто розвалилась.

[2] Наші політичні оглядачі уміють відповідати тільки на такі запитання, щодо яких вони мають вказівки ЦК. На відверте запитання – “чому ворога випустили з ув’язнення?” – треба було б чесно відповісти, що ув’язнення його було незаконним, і що з точки зору революційної доцільності воно зараз приносить більше шкоди СССР, аніж користі.

[3] Що ж, у логіці проклятим імперіалістам відмовити неможливо. Цікаво відзначити, що контрпропагандист нічого не сказав, як же нам треба давати відсіч таким вилазкам, – отже, фактично визнав слушність ворожої логіки. Скажу більше – ряд публікацій про катастрофи в СССР в моєму збірнику якраз вписуються в таку модель. Але не ЧАЕС!

[4] Знавець Японії міг би знати, що в Японії мізерна армія і ніякого воєнного виробництва нема, тому і в гонці озброєнь вона не може брати участі.

[5] На цьому я вважаю можливим обірвати стенограму, бо й так досить ясно, якого гатунку ідеологічні харчі привезли гості з Москви.