Славутич: віхи біографії
Зручним, затишним, красивим повинно бути це місто – така думка його майбутніх мешканців
В Інституті КиївЗНДІЕП керівники Державного комітету по цивільному будівництву і архітектурі при Держбуді СРСР, автори проєкту зустрілися з майбутніми жителями Славутича – робітниками, інженерно-технічними працівниками Чорнобильської АЕС. Відбулася зацікавлена розмова про планувальну структуру міста, рівень благоустрою, сферу обслуговування, одне слово, про зручності, що дасть проживання в ньому. Представники Держцивільбуду СРСР, автори проектів містобудівних комплексів відповіли на численні запитання працівників атомної електростанції.
Після бесіди наш кореспондент попросив поділитися своїми думками учасників цієї зустрічі.
І.М.Пономарьов, голова Держцивільбуду СРСР:
Місто високого комфорту
До проектування Славутича були залучені кращі архітектурні сили восьми союзних республік. Перед архітекторами Ленінграда, Києва, Баку, Тбілісі, Єревана, Риги, Вільнюса, Талліна було поставлене завдання створити місто високого рівня комфорту і найсучасніших зручностей. У короткий строк вони розробили високоякісні проекти і видали робочі креслення під усю будівельну програму цього року. А це дуже важливо, адже уряд визначив небачено короткі строки будівництва міста – 1987 – 1988 роки.
Обговорюючи пропозиції архітекторів, ми звернули увагу і на невирішені питання. Сьогодні можна сказати, що в основному всі інститути, яким було доручено проектування міста, із своїм завданням справилися.
Місце для Славутича обрано в сухій зоні, а це важливо в умовах Полісся. Ми поставили завдання максимально зберегти природні зелені насадження. За цим нині, коли будівництво розгортається, необхідно встановити суворий контроль.
Справі створення найкомфортніших умов підпорядковане все – від планування квартир і розміщення торговельних закладів до колористичного вирішення малих архітектурних форм і характеру брукування вулиць.
Є.А.Бородавко, секретар парткому Чорнобильської АЕС:
Завдання складне, але здійсненне
Треба розуміти особливості заселення нашого міста. Люди, які багато пережили в останні місяці, тепер переїдуть сюди на постійне місце проживання, назавжди. І місто, на нашу думку, повинно бути таким, щоб привабило їх, надало багато сучасних зручностей. Працівники атомної електростанції заслуговують на це.
Я поки побіжно познайомився з проектом, а тому висновки мої не остаточні. Скажу, що спланована територія добре, передбачено для людей багато вигод. Серед переваг назвав би систему організації соціально-культурного обслуговування.
Ми вважаємо, що Славутич – місто 21 століття. А тому, думаю, саме сьогодні вчасно закласти в проекти найсучасніші містобудівні ідеї, досягнення науки і техніки. Так, у жителів Славутича повинна бути більша загальна площа квартир. Немаловажливе питання – доставка на роботу і з роботи, адже до станції понад 50 кілометрів. Тому прискореними темпами має відбуватися переведення залізниці на електричну тягу, будівництво автошляху і мостів через Дніпро і Прип’ять.
Або, скажімо, таке питання, як телефонізація. Чому б не подумати і про те, щоб енергетики в недалекому майбутньому могли користуватися відеотелефоном? А взяти телебачення. Зона його прийому в місті має бути упевненою.
Зупинився на цьому тому, що хочу підкреслити: при створенні житла для чорнобильських енергетиків не повинно бути дрібниць.
Славутич нам потрібен для нормальної експлуатації станції. Робота її персоналу має чимало особливостей. У людей буде багато вільного часу. І ми повинні, будуючи для них місто, подумати і про це.
М.Г.Бальський, головний архітектор проекту інституту «Ленцивільпроект»:
Щоб пізнали в ньому Росію
36 ленінградським архітекторам була доручена почесна місія – спроектувати третій містобудівний комплекс Славутича, який зводитимуть будівельні організації Російської федерації. Вибрали ми найкращі серії великопанельних будинків, що випускають домобудівні комбінати республіки – Гатчинський під Ленінградом, Бєлгородський і Старооскольський. Для садибного житла обрали двоквартирні котеджі: трикімнатні в одному рівні і чотирикімнатні – в двох рівнях. Все їх опорядження буде підвищеної якості.
«Багатосерійне» житло об’єднає єдина кольорова гама, однакове вирішення цоколів, лоджій, еркерів. Виразності кварталам нададуть цегляні вставки між будинками.
Ми прагнули передати в нашому комплексі стиль і риси російської архітектури, передати так, щоб їх можна було пізнати, щоб завітавши сюди, ви одразу зрозуміли: це зроблено російськими архітекторами і будівельниками. Обговорення проекту показало, що в проектних рішеннях це нам вдалося.
Затишок – ось чого прагнули ми, розробляючи планувальну схему комплексу. Зону семи-, чотириповерхової забудови від садибної відділятиме зелений простір. Зелень оточить і блоки первинного обслуговування, яких у нашому комплексі передбачено три. Вони знаходитимуться в межах пішохідної доступності від найвіддаленіших будинків. Проекти їх індивідуальні. Тут будуть продовольчий і промтоварний магазини, відділення зв’язку, ощадкаса, кафе-морозиво із соковим баром, приміщення для виховної роботи з дітьми, лекційний зал.
Фонтани, зелень, малі архітектурні форми, затишні дворики – все підпорядковане меті створення найкращих умов для жителів.
В.Т.Гаприндашвілі, головний архітектор проекту Інституту «Груздіпроміськбуд»:
Вибрали найкращу серію будинків
Для Славутича, де Тбіліський домобудівний комбінат № 5 зведе в п’ятому містобудівному комплексі 20 тисяч квадратних метрів житла, ми, як і ленінградці, як інші наші колеги, вибрали найкращу грузинську серію великопанельних будинків. Привеземо і використаємо також найкращі опоряджувальні матеріали. В усіх квартирах будуть високоякісні шпалери, підлоги – тільки паркетні.
Хочемо відобразити в українському місті риси грузинської архітектури. І одночасно зробити зовнішній вигляд наших кварталів сучасним.
Київська правда, 1987 р., 28.01, № 23 (18808).