Укриття

Г.Пивоваров, спец. кор. «Київської правди»

Четвертий блок Чорнобильської АЕС через рік після аварії. Як він поводить себе? Наш кореспондент побував на станції. Ось що він розповідає.

Тут дуже і дуже не люблять слова «саркофаг», яким з чиєїсь легкої руки охрестили унікальну інженерно-технічну споруду, вбудовану над зруйнованим реактором. Не люблять і не вживають. І мене попросили не робити цього. Говорять і пишуть і на станції, і в Чорнобилі, де розташоване виробниче об’єднання «Комбінат» – «хазяїн» АЕС і усієї 30-кілометрової зони, – тільки «укриття». Якщо вдуматися, слово це дуже точно передає зміст. В укриття люди завжди ховалися під час небезпеки. В укриття схований і четвертий блок, що приніс людям біду в квітні 1986 року.

Схований назавжди і надійно – під кількома сотнями тисяч кубометрів бетону і близько десятьма тисячами тонн металоконструкцій. Над зруйнованою частиною блоку піднялися дві величезні стіни – каскадна і контрфорсна, перекриті зверху трубами і залізним настилом. Від третього зруйнований блок відгороджений бетонною розділювальною стіною, що має забезпечити захист від впливу гамма-променів. Таке воно, укриття.

Там, всередині його, під товщею бетону і заліза лежать, стоять, висять, спущені на кабелях з даху, або вміщені в «пенал» сотні датчиків, що контролюють «самопочуття» і блока, і укриття. Розміщені вони в усіх потрібних місцях – над і під реактором.

Інформація по десятках параметрів постійно збирається і накопичується в інформаційно-діагностичному комплексі, названому «Шатром». Заступник начальника реакторного цеху четвертого блока, колектив якого саме створений для обслуговування укриття, Володимир Тимофійович Галкін розповідає:

– Комплекс збирає і накопичує всі дані про поведінку реактора. Невдовзі він зможе порівнювати їх, визначати тенденції змін [1].

Які ж це тенденції?

– Ми контролюємо параметри, що визначають стан блока. Всі процеси, що відбуваються тут, як показують спостереження, затухають, – так коротко висловився директор станції Михайло Пантелійович Уманець.

Пізніше в реакторному цеху його працівники дали докладнішу інформацію. Короткий зміст її такий. Температура в розвалі реактора дорівнює температурі навколишнього повітря [2]. Максимальна температура бетонних конструкцій не перевищує припустимих норм [3]. Спостерігається зниження її, теплових потоків і гамма-фону. Нині максимальна температура зруйнованого реактора вже визначається двозначною цифрою – 99 градусів. Три місяці тому вона дорівнювала 112.4 градуса.

Геннадій Павлович Коржавін, оператор реакторного цеху четвертого блока, працював на станції і до, і під час аварії. Все господарство укриття під його постійним контролем. Надійні помічники оператора – чергові слюсарі Сергій Анатолійович Кульхов і Олександр Григорович Легкий. Вони та їх «колега» – автоматика – і здійснюють контроль за станом енергоблока.

Укриття, яке образно можна порівняти з термосом, ось уже півроку надійно несе службу ядерної безпеки. Виковує воно й ще одну функцію – очищає повітря від радіонуклідів. Вентилятори всмоктують гази, пил всередині укриття, подають на фільтри, на яких осідають радіоактивні частинки, і випускають у трубу. Ту саму трубу поруч із четвертим блоком, яку читачі бачили на численних фотографіях у газетах і журналах, у фільмах про АЕС.

– Наскільки чисті «видихи» труби?

– Настільки, – відповів на моє питання директор станції М.П.Уманець, – що примусову вентиляцію ми жодного разу не включали [4].

Про надійність усіх систем укриття, служби контролю за його самопочуттям свідчить те, що радіоактивна обстановка на станції поліпшується швидше, ніж розраховували спеціалісти.

Ну, а саме укриття? Як поводить себе незвичайна і така складна інженерна споруда? Її «поведінка» теж під наглядом колективу цеху.

Розповіли мені про такий випадок, Якось пролунав дзвінок з Києва: «Що у вас там таке?» А «таке» виявилося ось чим: поблизу працювали відбійним молотком.

Хочу познайомити читачів ще з однією людиною, яка працює тут, – Надією Володимирівною Петровською. Інженер Петровська багато років трудиться на станції. Була старшим інженером по ремонту першого блока, курирувала третій і четвертий блоки. Сьогодні в її руках зосереджена вся «біографія» укриття, вся документація по ньому. Надія Володимирівна слідкує за додержанням графіків профілактичних робіт і ремонтів на четвертому блоці. «Це – своєрідний «банк пам’яті» цеху», – висловився В.Т.Галкін.

Відмінні спеціалісти несуть службу біля укриття. Їх 42 на чолі з начальником цеху Георгієм Ісайовичем Рейхтманом. Спокійна, ділова тут обстановка. Звичайні, такі ж, як і в нас з вами, турботи, клопоти. Люди виконують своє діло. Не мертвою пірамідою височить укриття. Вчені щодня ведуть тут наукові спостереження. Два рази на добу міняються зміни «експлуатаційників». Новітня техніка забезпечує надійність контролю. Атом, що рік тому, вийшовши з-під контролю, приніс нам стільки бід, надійно приборканий.

Київська правда, 1987 р., 6.05, № 105 (18890).

[1] Тобто програмне забезпечення, як завжди, відстає.

[2] Лукавство, яке не містить прямої брехні, але не містить і конкретної інформації. Під час теплообміну повітря, що обтікає нагріте тіло, завжди набуває температури цього тіла (хоча б вона була тисчу градусів або дві), і в цьому сенсі температура реактора завжди дорівнює температурі оточуючого повітря. Але простий народ думає, що температура реактора дорівнює температурі повітря за вікном.

[3] Це також звучить заколисуюче, але якщо нормою вважати температури, коли бетон ще не втрачає міцності, то це може бути 600..800 градісів.

[4] Яке відношення має примусова вентиляція до якості очистки повітря фільтрами – я не годен зрозуміти. Але головна мета таких слів – не подати інформацію, а заспокоїти глупих хахлів.