Географічний покажчик
Для означення географічних об’єктів у покажчику викортстані загальноприйняті скорочення: р. – річка, обр.ст. – казенна оброчна стаття, о. – острів, оз. – озеро, ур. – урочище, уч. – ділянка. У складі поселень, відомості про статус яких здебільшого опущено, виділено хутори (хут., фольв.), назви яких мають певні відмінності у стилі написання порівняно з іншими типами поселень. Відомості про статус останніх (сл. – слобода, ст. – станція, м. – містечко тощо) зазначено переважно у випадку наявності їх одноіменних назв, що потребують розмежування. В інших випадках це потребує залучення відповідної інформації безпосередньо з тексту описів. Окремо означені передмістя, станиці, шанці, маєтки, деякі інші типи поселень та географічних об’єктів.
Для диференціації назв у межах території України, застосовані наступні додаткові позначення з урахуванням її основних історико-географічних регіонів: Вл – для топонімів у межах території Волині (колишня Волинська губернія); Ек – для Катеринославщини (Катеринославська губернія); Кв – для Київщини (Київська губернія); Пд – для Поділля (Подільська губернія); Пл – для Полтавщини (Полтавська губернія); Сл – для Слобожанщини (Слобідсько-Українська, Харківська губернії); Тв – для Таврії (Таврійська область, губернія); Хр – для Херсонщини (Херсонська губернія); Чр – для Чернігівщини (Чернігівська губернія). Враховано також приналежність окремих об’єктів до суміжних губерній колишньої Російської імперії, територія яких частково увійшла до складу України: Бесарабської (Бс), Воронежської (Вр), Курської (Кр), Землі Війська Донського (ВД) та географічні об’єкти порубіжних Галичини (Гл) і Буковини або Закарпаття (Зк).
При застосуванні вищезгаданих позначень відповідним чином скориговані наявні відмінності в адміністративно-територіальній приналежності окремих об’єктів як до запровадження, так і після ліквідації найбільш усталеного губернського устрою ХІХ – початку ХХ ст.
Назви, які є похідними від назв населених пунктів (за виключенням відповідних адміністративно-територіальних утворень вищого рівня) приведені у складі відсилок на такі поселяння з виділенням у міру можливості серед останніх відомостей про найбільш поширені типи карт чи планів: доріг/маршрутів (д), церков (ц), костелів (к), учбових закладів (у) та інших споруд (с). В залежності від частоти згадок, виокремлено також відомості про монастирі, фортеці, замки, порти, гавані тощо.
При незначних (переважно діалектних) відмінностях у передачі назви одного й того ж населеного пункту чи іншого географічного об’єкта у покажчику приведено як правило один із його варіантів, що є найбільш вживаним як у описах карт і планів, так і у тогочасних довідково-статистичних виданнях. Зокрема, різні варіанти написання сіл типу Нова Павлівка, Ново-Павлівка, Новопавлівка у покажчику приведені через один із таких топонімів (переважно без дефіса). Означення Велике-Мале, Верхнє-Нижнє тощо приведені, як правило, після назви основного топоніму.
→ – знак відсилки до інших варіантів назв відповідного географічного об’єкта.