Карта 1793 р.
Пивовар А.В.
Територія краю на фрагменті карти новоприєднаних Росією від Польщі земель 1793 року // Сектор картографії Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського, № 13525 (далі – СК НБУВ)
Примітка: не дивлячись на офіційний статус вищеприведеної карти, виданої А.Вільбрехтом, яка мала зафіксувати результати другого розподілу Польщі за конвенцією між Росією і Прусією від 12 січня 1793 року, остання дає досить архаїчне уявлення про територію краю, що у цілому не виходить за рамки картографічних традицій Річчі Занноні, закладених у його більш ранніх роботах початку 70-х років. Про це, зокрема, свідчить відображене на карті розмежування кордону між Київським і Брацлавським воєводствами з віднесенням до останнього перманентно спірних земель Звиногродського повіту, хоча за обліковими даними Звиногрод і його округа на схід від Угорського або Горського Тікича у цей час залишалися у реальному підпорядкуванні Київського воєводства.
Не реалізованим залишилося також чисто кабінетне розмежування воєводств сеймовою постановою від 2 листопада 1791 року, яка за Київським воєводством у цій частині території краю залишала по суті лише землі Чигиринського і Черкаського староств, що мали входити до його Наддніпрянського повіту. Весь Звиногродський повіт, включаючи територію Смілянщини, мав відійти до Брацлавщини [1]. Не виключено, що при цьому кордони воєводств визначалися саме в розрахунку на недостатню обізнаність з особливостями адміністративного устрою краю нових власників смілянських маєтностей покійного князя Потьомкіна, від позиції яких традиційно залежало реальне підпорядкування цих володінь. Не випадково при визначенні меж частин Брацлавського і Київського воєводств, які за указом від 8 грудня 1792 року мали відійти до Катеринославського намісництва і фактично (до утворення Вознесенського), перебували у віданні Брацлавського губернатора, їх північні межі були визначені саме з урахуванням домінуючих у регіоні землеволодінь графа Потоцького та покійного князя Потьомкіна.
За тогочасними картами більш реальне уявлення про кордони Брацлавського і Київського воєводств дають їх оглядові мапи, представлені у Віденському атласі 1789 року Франца Райлі (Сектор картографії НБУВ, № С 233, арк. 45, 46), та Генеральна карта Польщі і Литви, перевидана Францем Шремблем у 1793 році і відтворена у Великому загальному атласі Пилипа Шульбахера (Відень, 1800). Репродукцію 4-го аркуша згаданої карти із атласа Шульбахера, що охоплює Волинь, Поділля, Київське та Брацлавське воєводства, у свій час мав намір розмістити у другій частині видання Матеріалів до історії картографії України В.Кордт (Частина перша, К., 1932, арк. 32), що, на жаль, залишилося нереалізованим.
Зазначені на карті Шрембля кордони воєводств у цілому підтверджують також опубліковані Комісією для розбору давніх актів при Київському, Подільському і Волинському генерал-губернаторові матеріали останніх обліків єврейських кагалів на території Київського та Брацлавського воєводств, які, не дивлячись на часові розбіжності (1787 і 1791 роки), дають досить цілісне уявлення про склад поселень обох воєводств, насамперед у їх прикордонні, яке з незначними відхиленнями окреслюється долиною Горського Тікича [2]. Не фіксують змін у східному ареалі поселень Брацлавщини і виявлені в Держархіві Житомирської області реєстри греко-уніатських церков цього воєводства за 1793 рік (ДАЖО, ф. 178, оп. 53, спр. 71).
1. Див.: Крикун М.Г. Адміністративно-територіальний устрій Правобережної України в ХV – ХVІІІ ст. Кордони воєводств у світкі джерел. Друге видання. – К., 1993 (картосхеми).
2. Див.: Архив Юго-Западной России. Ч 5, т. 2 ( К., 1890) та україномовний витяг на стор. 37-44).