Відомості про склад смілянських маєтностей Г. Потьомкіна на час їх придбання
у 1787 році

Пивовар А.В.

Відповідно до до купчої угоди від 2 січня 1787 року з князем Францишеком Ксаверієм Любомирським у володіння світлійшого князя Григорія Потьомкіна перейшли: "добра", як свої під назвою "волость Смілянська", тобто Мліївська спадщина, яка дісталася йому за довічним розподілом 1776 року між ним і братами його рідними – романівським старостою князем Йозефом, нинішнім київським каштеляном князем Олександром і генерал-майором військ коронних князем Михайлом Любомирськими, так і ключі Смілянський, Жаботинський, Ротмістровка і Недзянове й інші – від генерал-майора військ коронних князя Михайла Любомирського із спадщини, що дісталася йому за поділом, Оситняжку й інші – від ясновельможного Попеля, каштеляна львівського, і його дружини, нарешті, село Юзефовку – від вельможного Пілавського, підстарости гродського новогрудовського, – після поділу куплені, а також і добра ключ Межирицький – за поділом, що відбувся між спадкоємцями ясновельможного подружжя – хорунжого Великого князівства Литовського Станіслава Фердинанда і Катерини з князів Радзивіллів Ржевуських, і який перейшов на спадщину найяснішої княгині Теофілії з Ржевуських Любомирській, дружини своєї, з боргами на ту власність записаними; всі вищеописані добра економічно розподіляються на сім ключів, які складаються з містечок і сіл, а саме:

ключ Смілянський – міста Сміли або Тясмину і сіл Княжої або Гречковки, Тенетинки, Залевок, Удодовки, Сунок, Бузуковця, Головятина, Гуляйгрода, Солоповки, Чубовки, Плескачовки, Жаботина, Прус, Райгродка, Ярового, Копійовки, Лозановки, Смілянки, Ковалихи, Поповки, Санжарихи, Ротмістровки, Костянтинова;

Шполянський ключ – містечка Шполи, села Мар’яновки, хутора Півнєва, Пастирського, Великого Ташлика, Самгородка, Куцовки, Матусова, Станіславчика, Сингайовки, Надточайовки, Сухого Ташлика, Терешок, Іскренного, Василькова, Скотаревого, Капустиного, Ступичного, Мокрої Калигорки, Ярошовки, Єлизаветки, Сухої Калигорки, Потоку, Кобилянки, Рушковки, Петровки, Золінки, Соколовки, Ромейковки, Каєтановки, Любомирки, Окниного, Романовки, Кисельовки, Стецовки, хутора Іскриного, Макійовки, Буди Макійовської;

Туриянський ключ – містечка Туриї, сіл Миколайовки, Тишковки, Скопибійовки, Капітановки, Писарьовки, Оситняжки, Уляниного, Надзьонового або Рейментаровки, Камяноватої, Юзефовки, містечка Гуляйполь, Межигорки, Липянки, Нечайовки, Маслового з Нестеровкою, Кароліни, Листопадового з Краснянкою, Янополя, Рубаного Моста, Щербаковки, Андриковки, Винополя, Витозовки, Веселого Кута, Ігнатовки, Глиняної Балки, Ярославки, Антоновки, Коритиної Балки, Собольовки, Кавуновки, Товмача, Водяного, Михайловки, Лебедина, Журавки і хутора Синявського;

Ольшанський ключ – містечка Ольшани, сіл Петрики, Сегединців, Гнильця, Пединовки, Моринець, Кириловки, Товстої, Зеленої Дуброви, Вязовка, Вороновки, Топильного, Лозоватки, Каміноватки, Княжої, Чичиркозовки, Козацької Долини, Павловки, Тарасовки, Майдановки, Будищ;

Городиський ключ – містечка Городищ, сіл Млійова, Валяви, Деренковця, Орловця, Завадовки, Черепина, Вербовки, Свинарки, Бурти, Калинового, Мельниковки, Хлистуновки, Ксаверового, Журавки, Носачова, Теклиного, Ольховчика, Мирополя, Старосілля, Смоляної Буди, Буди-Орловецької;

Радивановський ключ – містечка Камянки, сіл Юрчихи, Тимошовки, Несватового, Бірок, Івангрода, Омельгрода, Проскуровки, Болтишки, Голикового, Еразмовки, Кримок, Бандурового, Ясиноватки, Шпаковки, Ставидел, Красноселиці, Баландиного, Буртів, Кохановки, Радивановки, Березовки, Телепиного, Вербовки, Лебедовки, Ревовки, Пляковки, Ребедайлихи, Стримовки;

Межирицький ключ – містечка Межирича, сіл Воробійовки, Конончі, Хмєльного, Луки, Пекарі, Бабичі, Поповки, Буди, Бєлозерья, Кумейок, Гути, Кумейок, що звуться Новими, з підданими обох статей, господарством зайнятими і там проживаючими, сусідами, підсусідками, які мешкають у хатах або в землянках, так і тими, що у країні польській чи за її межами перебувають і протиправно від грунтів смілянських відірваних, з повним правом їх витребування за законом чи мировою угодою, виключаючи з даного контракту слободу, що мені належить на кордоні російському, у Катеринославському намісництві розташовану…" [4]

Приведено за засвідченим виписом із земських книг Черкаського повіту від 18 жовтня 1807 року у перекладі з польськомовного варіанта угоди (ДАЧО, ф. 661, оп. 1, спр. 114, арк. 5 і зв.). Повністю текст угоди див.: Мариновський Ю., Удовик І. Невідомі архівні документи про смілянську маєтність (Смілянщину) Г.О.Потьомкіна // Архіви України, 2008, № 5-6, с. 114-118). /Виділення тексту та розбивка на абзаци – упор./

Крім того, у 1787-1788 роках князь Потьомкін додав до своїх смілянських володінь цілий ряд поселень Мошенського ключа (містечко Мошни з передмістями, села Байбузи, Будище, Лозовок, Сокирне, Михайловку, Хрещатик, Березняки, Тубільці, Шелепухи, Плеваки та Слобідку з будою), містечко Олександрівку, згодом подароване Тадеушу Бржозовському (спеціально уповноваженому від Світлійшого при укладанні смілянської угоди), а також села Смілянського парафіального костела (Старосілля, Тарновка, Яблуновка, Березняки, Сердюковка), що згадуються при розподілі володінь між його нащадками (там же, с. 102, 109).

Примітки

4. У даному випадку очевидно йдеться про слободу Троянку (Троянову) з прилеглим кутом землі на правобережжі Висі біля Новомиргорода, що відійшов до Новоросійської губернії за актом розмежування російсько-польського кордону від 5 січня 1781 року. Ця слобода, згадана в акті, до 1787 року фіксується в документах як казенне поселення, а вже в описах до Атласа Катеринославського намісництва, укладеного до подорожі Катерини ІІ у Південний край, значиться за генерал майором і кавалером князем Любомирським (Описи Степової України останньої чверті ХVІІІ – початку ХІХ століття / Упорядник А.Бойко. – Запоріжжя, 2009, с. 248). Крім того, поруч знаходилося ще одне новоросійське село володіння Любомирського – Андріївка.